Re: Тема для розмов
жодних савєцьких традицій та імітації пошани до жіноцтва.
За касу єйо, і рємньом, рємньом, шоб знала свайо мєста?
То вже не на совіцьке а на німецьке кіно буде подібне.
Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Тема для розмов
Сторінки Попередня 1 … 483 484 485 486 487 … 691 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
жодних савєцьких традицій та імітації пошани до жіноцтва.
За касу єйо, і рємньом, рємньом, шоб знала свайо мєста?
То вже не на совіцьке а на німецьке кіно буде подібне.
P.Y. написав:жодних савєцьких традицій та імітації пошани до жіноцтва.
За касу єйо, і рємньом, рємньом, шоб знала свайо мєста?
То вже не на совіцьке а на німецьке кіно буде подібне.
Ну зате не скажуть, що куколд.
P.Y. написав:жодних савєцьких традицій та імітації пошани до жіноцтва.
За касу єйо, і рємньом, рємньом, шоб знала свайо мєста?
Повсякчасно й непідробна пошана, а не її лицемірна імітація раз на рік.
А хто, крім опонентів 8 березня, говорить про лише лицемірну імітацію і лише раз на рік?
Просто викорінити це свято, не висловивши зневаги до жіноцтва, приблизно так само складно, як викорінити 9 травня й не сказати цим, що Гітлер — няшка. Чи навіть складніше: з «культу Перемоги» в сучасному його варіанті стирчать вуха російського імперства (і святкувати його, не сказавши цим, що Сталін — няшка, теж стає проблематично), а тут — щось середнє між НР, Валентином і днем народження. Що ставить патріотів-антижіночників у положення християнських священнослужителів, що боролися з пережитками язичницьких традицій, або комуністів, що боролися з пережитками християнських традицій — ні ті, ні інші видимого результату не досягли, радянські атеїсти продовжували варити крашанки й пекти паски.
bebyk написав:P.Y. написав:За касу єйо, і рємньом, рємньом, шоб знала свайо мєста?
Повсякчасно й непідробна пошана, а не її лицемірна імітація раз на рік.
А хто, крім опонентів 8 березня, говорить про лише лицемірну імітацію і лише раз на рік?
Просто викорінити це свято, не висловивши зневаги до жіноцтва, приблизно так само складно, як викорінити 9 травня й не сказати цим, що Гітлер — няшка. Чи навіть складніше: з «культу Перемоги» в сучасному його варіанті стирчать вуха російського імперства (і святкувати його, не сказавши цим, що Сталін — няшка, теж стає проблематично), а тут — щось середнє між НР, Валентином і днем народження. Що ставить патріотів-антижіночників у положення християнських священнослужителів, що боролися з пережитками язичницьких традицій, або комуністів, що боролися з пережитками християнських традицій — ні ті, ні інші видимого результату не досягли, радянські атеїсти продовжували варити крашанки й пекти паски.
Говорять люди, які мають трохи розуму. Бо як дізнатися, що совок бреше? Він відкрив рота.
Для закоханих є День Валентина. Для матерів є День Матері. В святі комуністичних жінок нема потреби.
Ви максималістично сприймаєте негативне ставлення людей до комуністичних свят, ніби вам 14 років. Громадяни України просто перестають святкувати це лайно, а в публічному просторі ще й починають висміювати. Це природньо для суспільства, яке розвивається.
Говорять люди, які мають трохи розуму. Бо як дізнатися, що совок бреше? Він відкрив рота.
Мислення гаслами. -25% інтелекту.
Світ не чорно-білий. Не все, що «совок», однаково погане — щось було безумовним злом, але щось доцільніше зберегти, ніж нищити. Зрештою, це наше найближче минуле, яке ми можемо проаналізувати не з точки зору історика-міфотворця, а з точки зору живих свідків, оцінити, що варто залишити, а чого, може, варто й справді позбутися. «Совок-несовок» тут поганий критерій: я вас здивую, але навіть кордони України є лише територіальними межами УРСР, переосмисленими як кордони незалежної держави, та й сама Декларація Незалежності була прийнята Верховною Радою УРСР — то що, нехай не буде і цих ознак держави, бо «совок»?..
Багато з принципів, декларованих комуністами, були не такими вже й поганими (інакше б ніхто не пішов за цією ідеологією), багато було запозичено в інших політичних течій, частина з цих принципів насьогодні є мейнстрімом у західному світі. Ви вважаєте право жінки на працю проблемою, бо образ жінки-трудівниці активно експлуатувався комуністами? Але тут СРСР не надто відхилився від загальносвітових тенденцій — протягом ХХ ст. жінки отримали ті ж права у всіх цивілізованих країнах. Зрозуміло, що в наш час українська жінка не може працювати непокладаючи рук на благо соціалістичної Батьківщини — через відсутність останньої, тому ця ідеологічна складова втратила сенс — проте, відмовити їй у правах, які вона отримала протягом радянського періоду — це опуститися до рівня Боко-харам та інших радикальних ісламістів.
Для закоханих є День Валентина.
Не набагато традиційніше за Хеловін чи «чорну п'ятницю». У православному календарі цього святого не було, в радянському теж не було — про те, як його святкувати, ми дізнаємось переважно з американських фільмів, і все одно не всі нюанси розуміємо.
Для матерів є День Матері. В святі комуністичних жінок нема потреби.
Ну а для сестри, дочки, просто колеги по роботі? Свято лише для матерів надто вибіркове (теоретично, кожна жінка колись стане чи могла б стати матір'ю, але...). Про його невдале розміщення в календарі писав вище — це другорядне свято (просто увіткнуте в якусь суботу, а не «свято з додатковим вихідним»), обране так, що його незручно святкувати. В такому вигляді конкурувати з успадкованим від комуністів святом жінок неспроможне.
Ви максималістично сприймаєте негативне ставлення людей до комуністичних свят, ніби вам 14 років.
Я? По-моєму, Ви.
Громадяни України просто перестають святкувати це лайно, а в публічному просторі ще й починають висміювати. Це природньо для суспільства, яке розвивається.
Якщо мова про 8 березня, то мені було б простіше не святкувати, звичайно. Проте, в реалі я цим ображу жінок зі свого найближчого оточення — так само, як їх ображає й «антисвяткування» цього свята під ніби-то патріотичними гаслами, що ми спостерігаємо нині на українському ютюбі. При тому, що в комуністичних чи проросійських поглядах їх звинуватити складно — вони не менші патріотки, ніж я, а в деяких питаннях займають навіть більш радикальну позицію. Від української ідеї їх це, звичайно, не відверне, але неприємне враження залишиться.
Якщо про 9 травня, то для мого діда (що пережив і війну, і три голодомори, і передав пам'ять про них своїм нащадкам — ставлення його до радянської влади було достатньо критичним) це було велике свято. Те, що від нього залишилось до цього часу — паради сталіністів чи невнятне «ніколи більше» (ніколи більше що?) — не несе для мене нічого цінного. Якщо це пам'ять про тих, хто воював у цій війні, то якось неочевидно.
А як ви вітаєте сестру з 8м березня? Скажімо, якщо 1 березня ви подаруєте їй квіти зі словами вітаю з першим днем весни. А потім 22го ще раз з привітанням з першим днем астрономічної весни.
В порівнянні з одним вітанням на 8ме березня. Наскільки ваші стосунки будуть інші в цьому випадку. ПС: квіти 1го і 22го березня рази в 3 дешевші ніж 8го в Україні.
За першим днем весни, першим днем астрономічної весни, першим снігом і т.п. нема традиції комусь щось дарувати. А 8 березня така традиція є (неважливо чому — просто є), так само, як на день народження. Тобто, виглядатиме так само дивно, як привітати з днем програміста чи днем сантехніка й проігнорувати день народження.
Не все, що «совок», однаково погане — щось було безумовним злом, але щось доцільніше зберегти, ніж нищити.
Ви або антикомуніст, або ні. Я антикомуніст - і веду себе послідовно.
Ви не антикомуніст - ваш вибір, ваші проблеми.
Проте, в реалі я цим ображу жінок зі свого найближчого оточення
Я вже казав про куколдів?
Ви або антикомуніст, або ні. Я антикомуніст - і веду себе послідовно.
На відміну від Вас, я не намагаюсь бути рабом начеплених на себе ярликів. Комуніст, антикомуніст — про що взагалі мова, коли комуністична ідеологія давно мертва, і жодна «комуністична» партія давно вже навіть не вдає, що намагається цей комунізм побудувати? З таким же успіхом можна бути антимонархістом і боротися з російським царизмом — для чого є безліч історичних причин (знищення Січі, Емський указ, Шевченкова солдатчина...), але боротися, фактично, вже нема з чим (ну хіба що викидати згадки про царів з народних казок чи боротися з пам'ятками архітектури царської доби — хіба що якось так).
Не бачу сенсу ставити себе в залежність від комуністичної ідеології (хоч пряму, хоч зворотню), якщо це може лише збити зі шляху, віддалити від справжньої мети. Якщо вже на те пішло, радянський правлячий клас перейшов у іншу форму, змінив риторику, інтегрувався в правлячу еліту великих капіталістів — вправляючись в антикомунізмі нині, ви просто гамселите порожнє місце, де вже давно нікого нема, а борючись за «фабрики — фабрикантам, землю — латифундіям» (чи що має робити послідовний антикомуніст?), ви просто допомагаєте екс-партноменклатурі тримати в кишені те, чим вона володіла увесь радянський період.
Фактична ж проблема лежить поза площиною комуністичної, монархічної чи ще якоїсь моделі держави. Наш справжній ворог може мати форму абсолютної монархії, комуністичної диктатури, авторитарного режиму чи навіть демократії — він усе одно лишається для нас хижаком, а ми для нього — кормом. В принципі, можна уявити ситуацію, коли комуністична Україна тримає оборону від демократичної Росії — якщо українська версія комунізму буде справді українською. Якщо нам і потрібне щось на де-, то це, мабуть, дерусифікація. Проте, навіть і вона не має сенсу, якщо за нею не стоїть українізація, посилення позицій української нації в себе в країні та за її межами — в іншому разі, через декілька поколінь нам доведеться вигадувати інше слово на де-, щоб позбутися того, чим ми замінили русифікацію.
Ну а поки що ми робимо наступну помилку: 1) обираємо евфемізм для дерусифікації — наприклад, «декомунізація»; 2) тлумачимо цей евфемізм буквально; 3) кидаємось на боротьбу з уявною проблемою, лишаючи поза увагою проблему справжню (ба більше — дивимось крізь пальці, як справжня хвороба поступово інфікує патріотичне середовище, де Україна як ціль поступово підмінюється Росією-2 з атрофованими українськими ознаками, зате декомунізованою, демократичною, з безвізом та іншими ніштяками).
Я вже казав про куколдів?
Так. Складається враження, що тема куколдизму вас явно приваблює, але на даному етапі ви боїтеся самі собі зізнатися в цьому.
Пане P.Y. , ви ж пiтонiст
а пiтонiст то комунiст
тому ховатися не варто
зробiть вже краще камiн аут
Чи є тут ті, хто пам'ятає на власному досвіді бідосю 90-х років?
2 mr. P.Y. :
люди ж постійно у щось граються, в якісь ролі ))
що тут дивного, що хтось ще не награвся в комуніста чи анти-комуніста?
нехай собі десь в куточку граються, аби тільки не плакали, та інших плакати не заставляли
Чи є тут ті, хто пам'ятає на власному досвіді бідосю 90-х років?
хтось може пояснити, як воно робе?
▼Прихований текст
Ja fizyku ne duge ljubyv, tomu teg ne duge vtoropav pro tsjoho, koly dyvyv te anima. Ale pocuky v Trubi meni dobre dopomohly: tam prohljanuv try vydyva i meni stalo jasno. Radju i tobi.
Jakctco braty druhu zobrahu, to vydno, ctco nygnje trymaje verxnje i ty, tomu koly pidnimajec, to rivnovaha vahy zberegena, tomu tobi lehce. Perce ctcosj podibne, ale kil biljce.
Як українською називається (або називався до 1932 року) цей пристрій?