Ну добре, для росіян Росії українська мова не рідна, і з якихось причин вони не хочуть бачити її осередків на своїй території — які, проте, початково існують на Кубані. Що вони роблять: розривають зв'язок між Україною та Кубанню, сформувавши не лише окрему ідентичність кубанських козаків, а й уявлення про їхню мовну окремішність від українців. І це працює: Кубань не пнеться переприєднатись до України й не просить Зеленського ввести війська — козаки бачать себе малесеньким вимираючим народом, унікальна мова якого незабаром помре разом із старшим поколінням...

Українські росіяни та російськомовні українці все ще вважають свою мову російською, а не якоюсь окремою «просто трошки схожою» мовою. Вони все ще інтегровані в російський інформаційний простір — блокування соцмереж тут мало на що вплинуло. Зрештою, вони використовують те ж письмо, що й росіяни РФ — текст, надрукований там, читається без перекладу тут. Я не розумію тих, хто хоче «вирвати українську мову з московських скрєпів», принісши в жертву навіть українську писемну традицію — зовсім не звертаючи уваги на ту частину українського інфопростору, до якої ці скрепи безпосередньо прикріплені.

Ну от дивіться: я користуюсь українською мовою, мій сусід — російською. Питання: хто з нас має тісніший зв'язок з російською культурою — я, бо пишу українською кирилицею, чи мій сусід, що пише кирилицею російською? І що вбіса зміниться, якщо я перейду на латиницю, яку ніхто, крім мене, не вчитає — мій сусід раптом від цього стане більше користуватись українською мовою, чи його російська мова раптом стане менш російською? Навіть якщо моя українська мова стане якоюсь більш українською від того, що її переведуть на іншу графіку, як це взагалі вирішує реальну проблему українського інфопростору — його наповненість не русизмами, а безпосередньо російською мовою?

Коротше, переведення української мови на латиницю та інші кабінетні «гетьвідмосковські» реформи нагадують ампутацію здорової правої руки, коли з'їдена гангреною ліва рука лишається на місці.

Що й слід було довести — позитивних наслідків ми не побачимо. Про негативні, назразок розриву писемної традиції між поколіннями та ослаблення в конкуренції з російською мовою, не травмованою подібними реформами, я вже писав вище.

Про рішення кабінетних теоретиків, які, виведені на державний рівень, ні до чого доброго не призведуть.

Туреччина, В'єтнам, Корея — перехід зі складної писемності (арабського письма, ієрогліфів) на більш просту (латиницю чи, в випадку Кореї, своє власне фонетичне письмо).
Румунія — особливої необхідності в реформі графіки не було, але в якийсь момент румунська інтелігенція усвідомила, що румуни є ріднею французів — однієї з найвпливовіших націй тогочасної Європи — і стала просувати панроманістичні ідеї. Змін зазнала не лише графіка, а й сама румунська мова, з якої певну частину питомої румунської лексики нероманського походження було вилучено й замінено адаптованими запозиченнями з французької мови.

Який із цих випадків схожий на український? Ми випадково виявили, що українська мова належить до германських і є родичем англійської? Чи, може, українська кирилиця має складніші правила читання, ніж хоча б польська латиниця (вже не кажучи про англійську)?

Хто ще? Серби? Ну, ми бачили, чим там потім усе закінчилось — сконструювати сербо-хорватську націю так і не вдалося.

Тюркські народи колишнього СРСР? Приблизно та ж причина, що й у румунів — орієнтація на більш успішну Туреччину. Відсутність літератури на кирилиці на цих мовах до ХХ ст. й слабкий її розвиток у радянські роки — тобто, втрати від зміни графіки відносно невеликі. В частині випадків — погана пристосованість кирилиці, нашвидкоруч зробленої з російської, до цих мов, додані туди російські літери, потрібні лише для передачі русизмів — тобто, така кирилиця, як казахська, за переускладненістю наближалась до старослов'янської кирилиці (яка повністю включала в себе грецький алфавіт з усіма літерами для звуків, які слов'яни не могли вимовити), і відмову від неї справді можна розглядати як деяке спрощення графіки.

Тобто, знову ж, нема прикладів, які відповідали б українській ситуації. Ми не збираємось тікати від Москви до Варшави — з поляками теж було далеко не все гладко (і в ХХ ст. також), тож приклад Польщі є для України приблизно таким же аргументом, як і приклад Росії. Ми не маємо настільки складного письма, щоб латиниця могла дати якесь спрощення — скоріш, навпаки. Питається, з якого місця має посипатись манна небесна, коли ми раптом ту латиницю впровадимо? Якщо вона дає якісь переваги, то які? Виправить труднощі з зайвим перемиканням кириличних розкладок? Ну так викиньте російську розкладку, поставте якусь із розширених українських з додатковими кириличними літерами, якщо писати російською конче необхідно, і не мучтеся з трьома розкладками замість людських двох.

На багатьох форумах заборонені мовні відхилення, тому що це заважає взаємонепорозумінню. Тож транслітерація, олбанська, матерна, та інщі девіації караються попередженням і баном. Я не розумію, чому тут адміністрація не реагує на порушення правил, які до речі прописані вилами по воді, тобто є норма і нема санкцій щодо її порушення. З іншого боку вірогідно пан дот, бажає, щоб його ігнорували тут, але чомусь на інші форуми не йде, як це рекомендовано в правилах... Мабуть це така форма тролінгу... До речі, тролінг не заборонений в правилах?
і на останок, мабуть пан каала не в курсі, що за слово х*х*л в будь-якому контексті на інших ресурсах, наприклад, твітч, ютуб, банять перманентно і потім ще спробуй докажи, що ти не верблюд.

Я говорив не про ідентичність самих кубанців (російськомовні українці теж себе росіянами не вважають), а про їхнє бачення своєї мови як неукраїнської (при тому, що за власне мовними ознаками це навіть не якийсь маргінальний діалект української, як східнополіський чи лемківський, а продовження південно-східного наріччя, куди входить і середньонаддніпрянський говір, узятий за основу літературної української мови).
В принципі, те, ким вони себе вважають і як називають — то таке, з самоназвою в українців усе ХІХ ст. був безлад.
Важливо інше: вони не інтегровані в український мовний простір — не маючи радикальних відмінностей у мові, лише за рахунок того, що не вважають її українською і використовують для неї алфавіт на основі російського (хоча, здавалось би, теж кирилиця, як і в українців).

Для порівняння, російськомовні українці та українські росіяни, незалежно від їхньої самоідентифікації, однозначно сприймають свою мову як російську — таку ж, як у Москві та Пітері, не рахуючи, можливо, якихось регіональних рис, що не впливають на розуміння. Логічний наслідок цього — вони бачать себе частиною цього великого мовного простору, тому російська мова України процвітає не гірше за державну.

1. я вас прошу. хто зараз що читає. це в нашi роки може так i було. Зараз дiти лiнуються навiть комiкси читати, ютуб наше всьо.
2. так в тому то i справа, що без пiдтримки на вищому державному рiвнi толку не буде. на рахунок президентiв - вони росiйськомовнi були , абсолютно всi (хiба крiм Ющенко), i для них це питання стояло десь далеко.
p.s.

Ну тодi  альтернативний варiант. Посилити вивчення англiйськоi мови, зробивши другою державною чи щось таке. Що тут скажете?

На одному з них повинна бути біла айпішка, там буде хоститися сервер OpenVPN. Або ж гратися з ipv6, котру поки що підтримують далеко не всі провайдери.

Ті, що лінуються, були в більшості завжди — навіть у мої роки. Але напрям подальшого розвитку суспільства задають ті, що не лінуються. Бо щоб зробити те ж відео для ютюбу, щоб це не був повний шлак, бажано мати який-не-який культурний/освітній рівень (і йдеться зовсім не про наявність диплома про освіту).

Англійську вивчати треба обов'язково, щоб не бути бидлом, як зайвохромосомні. Середній рівень знання англійської у нас дуже низький. Зараз це не проблема для голоти, бо нема грошей подорожувати. а для бізнесу це неспроможність вийти на міжнародну арену.
Але про яку англійську мова, якщо у нас тут або не знають української, або займаються мовним макакінгом? І це я не про тих, що 3 слова у речення скласти не можуть...