в мене, взагалі, є ідея, що все людство, то клітини одного організму.
Типу, спочатку там одноклітинний якийсь був організм, потім клітини почали ділитись, а потім вони почали взагалі відділятись і жити окремо
і от клітини з'являються, старіють, відмирають, на їх місці виростають нові клітини
деякі клітини мають особливу функцію - рухають науку вперед, це будуть мозкові клітини, деякі регулюють порядок, це будуть поліціянти, або ж білі тільця, а деякі клітини являються раковими
але це вже я не туди заїхав, це вже типу країна - як організм
суть в тому, що всі ми ніфіга не індивідиуми, а клітинки одного організму, в нас від того й є інстинкти
жери - клітина повинна жити, бо від цього залежить життя всього організму
розмножуйся - створюй нові клітини, бо від цього залежить життя всього організму
люби дітей - бо це незахищені клітини, і якщо вони будуть здихати, то всьому організму буде фігово
захищай самок - бо самки народжують нові клітини
а деякі можуть навіть пожертвувати собою заради суспільного блага
Якось сказав один 30+ програміст (типу ж розумна людина) - "Якщо був би вибір - помру я, або людина, котра краща/розумніша/корисніша за мене, то я б пожертвував собою, бо та людина зробила б більше для суспільства" - а це ж і є тупо інстинкт котрий заточений на користь всього організму, а не окремої клітини.
І я вважаю - це повна дурня предурня, найдурніша дурня з усіх дурень.
Тому що цей світ існує доти, доки ви живете/сприймаєте його, після вашої смерті не буде ніякої "жертви заради людства", буде просто мертва тушка якогось дурника. Він здохне і позбудиться всього гарного, що може бути в житті (хоча за словами аніме-дівчинки 90% часу ми страждаємо), а решта людей будуть собі жити і насолоджуватись життям.
От я б ніколи не пожертвував собою заради життя хоч 100, хоч 1000 людей, і нехай всі вони будуть дітьми, або самками, тому що моє життя - безцінне.
