Загалом згоден, але, так чи інакше, в українській мові вони є — переважно запозичення, але також і питоме «пані». «Пальто» завжди було відмінюваним в українській («без пальто» — помилка), «кіно» й «метро» в наш час не відмінюють, ряд слів (як-от «какао» чи «путунхуа») не вписуються в жодну українську парадигму відмінювання, плюс абревіатури, плюс сучасне нашестя торгових марок (невідмінюваність яких, утім, ніякими правописними нормами не підтверджується)...

Маю сумнів, чи правомірне таке утворення. Адже «путунхуа» — назва не народу чи місцевості, а виключно одного із стандартів китайської мови. Подібно до інших іменникових назв мов (санскрит, іврит, есперанто, койне, суахілі...), «путунхуа» не потребує суфіксу, щоб позначати мову. Навіть якщо сконструювати прикметник «путунхуаський», він позначатиме не саму мову путунхуа, а лише щось із цією мовою пов'язане.

Це ж стосується й інших іменникових назв мов. Тобто, наприклад, «санскритські корені» чи «санскритська лексика» — можливе застосування, а «розмовляти санскритською» — вже ні, бо нема такої мови «санскритська». Власне, й «розмовляти санскритом» звучить неорганічно — як спроба підігнати мову під загальне правило чи псевдоправило, не підтверджене практикою.

"говорити по скайпу" - скайпувати...

Там укінці є приписка, що це інтерв'ю спершу було дано польською, а тоді перекладено на українську. І хоч, може, сам Рябчук підтвердив достовірність перекладу, це вже незовсім автентично.

Що ж до сучасних українських філологів, я б сказав, вони мають приблизно такий же стосунок до української мови, як університетські викладачі комп'ютерних спеціальностей — до програмування. Так, безумовно, що́сь вони знають, і дещо знають краще за деяких сіньйор девелоперів. З іншого боку, перебуваючи у своїй інформаційній бульбашці, вони вибудовують якесь своє програмування, де актуальними стають не ті технології, з якими пересічний випускник ВУЗу зіткнеться на роботі, а типові навчальні задачі, малозатребувані можливості мов програмування та ін. Український мовознавець у наш час є таким же теоретиком, що бере знання з праць інших таких же теоретиків — справді, навіщо займатись марудним аналізом реальних текстів чи польовими діалектологічними дослідженнями (де вони, ті діалекти, у наш час?..), коли простіше переписати готові висновки з чиєїсь авторитетної мовознавчої праці. Дехто грається в бога, вважаючи, що диплом філолога автоматично робить його співавтором української мови, тому намагається її підтесати, підрівняти, спростити, перетворити часткові закономірності на універсальні правила, або ж просто надати мові тих рис, які він вважає за потрібне — і це експериментаторство теж потрапляє до мовознавчих праць... ІМНО, справжню українську мову треба шукати не в теоретичних мовознавчих побудовах, а в масиві реальних текстів, написаних людьми, що самі досконало володіли нею й використовували як робочий інструмент без підказок мовних спеціалістів. Так само, як літературу треба шукати в творчості письменників, а не в писанині літературних критиків.

Це не має нічого спільного. Ми ж телефонуємо. І якщо ви вважаєте слово "кара" запозиченим, а "машина" чи "автівка" - власноукраїнським, то у мене для вас погані новини.

Ніфіга таке не поширене серед діаспори, хіба в анікдотах.

Ну як вам сказати про контакти. Я тут живу. Про 7up не знаю, щось давно його не зустрічав ніде.

Я не борюся за чистоту мови. Лише не люблю, коли дилетанти думають, що вони розуміються на темі. Інші люди як люди, адекватно відреагували на аргументи. А ви все вперто розказуєте про те, в чому не тямите. Удачі)

Бачите, проблема в тому, що думка людини (хай навіть і дипломованого філолога), яка вперше заговорила українською мовою у вже свідомому віці, буде для мене завжди думкою ну не те що дилетанта, а... Як би ви характеризували ставлення корінного англійця до української вчительки англійської мови? Ось десь приблизно так само.

Можна мені втисатися в мовне питання? Я розумію що якби людина мого рівня грамотності письма не дуже має право писати на цю тему. Але хотів би запитати як панови дискутую лзчи відносяться до перекладів Гарі Поттера , Віктором Морозовим і до мови використаної цим на мою думку талановитим паном.