Половина проблеми з совєвєвєцькими мемасиками — це чим їх замінити? Добре, якісь сучасні українські мемасики теж існують у природі, але вони займають дещо інші ніші — це або політгумор, або щось на суржику з напускною бидлуватістю, або комбінація з цих двох складових. А от щось таке з вінтажним шармом, але при цьому українське — на жаль, у полі видимості нема такого. Так, ніби в 1933 році українську мову заборонили, а тільки за Ющенка дозволили. Просто тому, що український радянський період після Розстріляного відродження прийнято показувати в виключно негативному ключі, а ввесь український культурний продукт того часу — замовчувати. Росіяни спокійно експлуатують російські радянські плака́ти, а нам щось аналогічне з українськими радянськими плакатами — ні-ні-ні, це ж совок. Те ж саме з цитатами з фільмів, музикою, літературою і т.д. — покоління 90-х знає про українську культуру 70-х переважно з п'єс Подерев'янського, які самі по собі розійшлися на цитати, але там переважно про лайно. Певний запит на культурну експлуатацію тієї епохи існує не тільки в нас — просто в американців тоді була своя Америка (занурення в середину ХХ ст. — популярна в них тема), в росіян — СРСР, який вони теж сприймають як цілком свій, а от ми свій який-не-який культурний спадок УРСР активно замовчуємо: в патріотичних колах будь-який погляд на совок у позивному ключі вважається поганим тоном (тож про соцреалістичних колгоспниць, що радісно перевиконують план, доведеться забути. Як і про архіви журналу «Перець», «Катрусин кінозал», і т.д., і т.п.), в непатріотичних колах простіше цитувати російське радянське, ніж спеціально вишукувати таке ж українське.

З висоти своїх сорока років, можу сказати, що новий відлік починається кожні 10-15 років. При цьому українці продуктивного віку вперто намагаються косплеїти євреїв, тому щоразу заганяють себе в пустелю, сподіваючись, що через сорок років їхнє покоління помре, а там якось воно буде... Але в нас нема тих сорока років — ресет настає раніше. Тому див. вище: марно.

ffmpeg'у - 20 років!
https://twitter.com/FFmpeg/status/1340698413143224320

Не знаю як саме можна оцінити подібний рейтинг. Це ж залежить суто від поставленої перед собою цілі (гірше, якщо поставленої цілі як такої не існує). Скажімо, якщо є ціль вкотитися в data science, то Python + R + SQL. А от поріг входу в світ Java зараз значно вищий, навіть для трейні, не кажучи вже про джуна, однак дасть змогу вкотитися в кривавий ентерпрайз у майбутньому. Якщо є ціль стати DevOps'ом, тоді Go. Веб - тоді js. Не володію тематикою, щоб хоч якось відреагувати на решту в списку.

Там де багато пропозицій на ринку, є й багато кандидатів, тобто більша конкуренція. Хоча в цілому ринок айті зараз на боці працівників, тобто кількість вакансій більша ніж кількість кандидатів. Ще більше пропозицій в кандидата буде у випадку високого рівня володіння англійською (чи німецькою, наприклад).

Я веду до того, що звісно не варто ставити свою кар'єру на щось морально застаріле типу Pascal чи Visual Basic для Excel, однак потрібно знайти свою нішу і рухатися в цьому напрямку, не світчитися в щось зовсім інше бо просто набридло, натомість обростати суміжними технологіями в тому ж напрямку.