Не пересмикуйте. FB вас не посадить до в'язниці за порушення норм, максимум видалить акаунт і забанить IP. Тому норм, нав'язаних соцмережами, ви будете дотримуватися значно менше, ніж державних.

Ті вчителі, що хочуть мати вплив на учнів - його мають. Проблеми хіба що в тих учителів, які хочуть відсиджувати уроки, а не займатися з учнями. Так, робота вчителя - це передусім психологія, а не предметна область, такі справи.

То скільки вартувала та 9-кг книга по С, на 1К сторінок про яку ви згадували, мабуть страшно дорога +шипінг в Україну? Ви ж купили її до того як почали заробляти з неї аби навчитися...чи заждіть, ви може вже знали ту мову і купили її аби вивчити тему ще краще й заробляти більше?
    Я трохи зконфунжений. Плюс тепер не розумію, згадавши ваші слова коли добував собі пару паперів вчора, - за папери мені теж треба платити?, вони ж мають бути безоплатні - здобутком людства, науковцям і інституціям платить влада, з податків...але вони сховані часто за "paywall" і всілякими підписками...

А що як книга - робота є складенням (компіляцією) паперів, а за неї просять грошей видавці? -Хто тоді тут краде в кого?, а красти чесно вкрадене теж на тій ступені що "красти"(тобто отримувати доступ до інформації (чи як ви казали до "потоку сигналів у дротах")) прямо з джерела?

Корумповані групи -- це до теми корупції, а не вбезпечення високих посад од вибору довбограїв.

Мені йшлося про законодавчу й виконавчу гілки влади. Корупцію бороти починають з судової. І цього літа прийняли закон, за яким останнє слово у виборі судді за міжнародною (європейською) комісією. Що непогано, ІМГО.

Швейцарці вже знають про це?

Компетентність яких неможливо перевірити, якщо виборець недостатньо компетентний для цього.
З іншого боку, спеціально уповноважені компетентні представники можуть мати власні інтереси, що розходяться з інтересами їхніх виборців. Тоді як хибне рішення, прийняте на референдумі, відіб'ється безпосередньо на учасниках цього референдуму — в чому ніхто з них не зацікавлений.

При бажанні, можна зробити навіть так, щоб процедура обрання представників народу до влади максимально контролювалася самою цією владою, щоб «некомпетентні» представники туди не потрапили. Див. досвід СРСР з його т.зв. народовладдям. Але чи це взагалі демократія?

Дух політики зі своїми стягами, знову ввірвався вітром у ці славні землі.
Є один правильний устрій, - наш.

Швайцарці -- це ті, в яких ув одному кантоні ще в 90-их жінки не мали права голосувати? Думаю, в них і не треба нічого питати про демократію. 

По-перше, це вже є нині. По-друге, мій варіант (направду не мій) передбачає, що чим вище посада, тим компетеніші люди їх вибирають. Політики місцевого рівня, гадаю, вже достатньо компетентні й тямущі в політиці, аби вибрати на вищі посади тих, хто дбатиме не лише про власні інтереси, а й гратиме на компетентного виборця (тобто примітивний популізм як для васюні, котрий передивився серіалу про голобородька, не пройде). Плюс, маючи владу хоч і місцевого рівня, виборці можуть робити реальну політику противаги, а не просто пукати в інтернетах.

В СРСР не було незалежної й незаангажованої судової гілки. Без неї направду будь-які реформи політичного апарату будуть малоефективні.

Але стоп, мова йшла про те, що пряма демократія автоматично веде до хаосу. Навіть попри консервативність швейцарських законів, пряма демократія — теж одна з характерних рис цієї країни. Консерватизм і анархія — дещо протилежні речі, ні?

Тобто, бачимо реальний приклад держави, де пряма демократія веде не до хаосу, а, навпаки, до рівня стабільності, аж дещо незвичного для типових представницьких демократій, де раз за разом то протести, то страйки, то революції...

Щоб говорити про корупцію, потрібно знати як вона працює та звідки бере початки.
Корупція це як релігія, початок берез з давнини та викорінню не підлягає.
Хоча коли зроблять цей ваш SkyNET тоді може і небуде її

За таким означенням, демократії не існує ніде, бо неповнолітні громадяни теж є частиною демосу, але теж не мають права голосу. Історичний варіант демократичної моделі (маю на увазі не античність, а новий час) просто поширював цю ж практику й на жінок, які розглядались як ще одна категорія «недостатньо компетентних» громадян — юридично жінка була аналогом дитини, в якої обов'язково мав бути чоловік-опікун, який і представляв її інтереси (юридичні, майнові, політичні). Коли жінка стала юридично самостійною, зрозуміло, обмеження виборчого права для жінок стало анахронізмом.
А ще ж міг існувати майновий ценз, наприклад, як це початково було у США — демократичність яких, проте, ставити під сумнів не заведено...

Чи не випадає залежність від міжнародних експертів з демократичної моделі взагалі? І чи нема тут паралелей зі згаданими вище монархами, для яких мав значення не зв'язок з підвладною їм країною, а наявність родичів серед інших європейських монархів?
ІМНО, формування судової гілки в нас якраз виглядає найменш демократично. Підкилимна гра з незрозумілими для стороннього спостерігача правилами.