Yola написав:P.Y. написав:Yola написав:Для того, щоб якось це припасовувати до української треба розібратись хто і коли ці букви винаходив і затверджував.
А це мінімум сотня років графічних експериментів, протягом якої різними авторами випробовувались різні варіанти української абетки — часу відсіяти незручні варіанти було предостатньо. Спробу припасувати Є на роль нинішньої Е робив Максимович, наприклад, але не прижилося.
Так чому не відмовитись від є взагалі?
Тому що на частотній периферії вона особливих проблем не створює (більше того, є кращим варіантом, ніж, скажімо, заміна її диграфом або нерозрізнення Е/Є) — невеличке ускладнення графіки, що трапляється в кожному десятому слові, труднощів не викликає. А от коли літера назразок Є чи Э стає в тексті надто частою, це сповільнює письмо, бо треба відривати руку (тоді як мала́ е пишеться без відриву). З точки зору друкарського набору, Е теж має перевагу перед Є, бо використовується в багатьох алфавітах (не лише кириличних) і здебільшого є в набірній касі в достатній кількості. Зрозуміло, обидва ці аргументи втратили значення в часи комп'ютерного вводу та повсюдного використання юнікоду, але мали значення тоді, коли український алфавіт формувався. Зараз це просто збереження сумісності з попереднім масивом текстів, навчившись читати на прикладі яких, ми відчуватимемо незручності, якщо літери переінакшити — при читанні нам будє вчуватися російський акцєнт скрізь, дє виринатимє літєра Є.