Чесно кажучи, мене дещо вкурвила така ваша відповідь, і якби я погано сьогодні спав, то був би геть роздратованим. Також я не думаю, що ви дурна людина, тому швидше за все чудово розумієте, що я мав на увазі, але й не виключаю можливості, що власне его стало на перепоні пошуку істини, і ви вирішили витратити сили на дискредитацію мого повідомлення, а не на конструктивну бесіду.  Все ж таки, я розкрию думку, але не так для вас, як для інших, хто буде переглядати то все мимохідь, та не матиме часу на аналіз попередніх повідомлень.

Спершу процитую вас

Тепер поясню, чому мені на думку прийшов той рядок.
Демо-версія асоціюється з чимось неповним, обрізаним, таким, що має вигляд готового продукту, хоча й не має усіх компонентів та логіки готового продукту. Сподіваюсь, що більшість вже зрозуміла, чому ваше повідомлення може викликати такі асоціяції, якщо ж ні, то я продовжу.

Цілі етнічні райони, де можна (або ж дозволено, якщо іншими словами) не говорити англійською, асоціюються в мене з чимось штибу акваріуму в чиємусь будинку, де досить затишно, але смішно порівнювати цей акваріум з океаном, в котрому не так затишно, і немає руки, що буде вас кормити, але в котрому потенційно можна розбудувати такі умови, в порівнянні з котрими життя в акваріумі буде викликати не так подив, як жалість до тих рибок, що погодились на таке життя. (сподіваюсь, я не дуже складно сказав, і мені не доведеться розжовувати тепер ще й цю думку)

Щодо діаспори, то я вже не дуже впевнений, чи мають вони щось спільне з Україною, окрім мови, та й мова, швидше за все, чимось відрізняється від мови, котрою спілкуються в Україні, адже ті люди є ізольованими від України. При переїзді в те саме Чикаґо люди ніби створили нову гілку, та почали комітити в неї, в той час, коли основна гілка отримувала інші коміти, і ці дві гілки ніколи не зіллються в єдине.

Також, я дуже дивуюсь, як людина, котра відчуває себе українцем, при здоровому глузді може вирішити, що десь їй буде краще, ніж в Україні. Я б міг зрозуміти, якби це відбувалось під час репресій проти українців, коли за те, що ти українець, могли посадити на 20 років, або ж просто розстріляти, але зараз, коли Україна оговталась від попередніх жахіть, стає на ноги, ба більше, вирощує ікла та вчиться використовувати їх проти ворогів, ідея переїзду кудись, аби жити в діяспорі, асоціюється в мене лише з відомою фразою пана Москаля - "плили-плили, і на березі всралися".

Вважаю це не чимось поганим, а навіть добрим, бо збереження культурної спадщини українців, з діялектами включно це добре. В материковій Україні пострадянський жлободром, тому для більшості діялектних мовців російська мова має куди більший статус, ніж спадщина предків.

Факі, тобто то діаспора винна, що громадяни України "бойків" вибирають?

Саме ваше повідомлення і є спробою дискредитувати мої аргументи без жодних контр-аргументів. Я лише відповів тим же. 

Ваша позиція мені цілком зрозуміла і навіть певним чином близька, бо сам довгий час жив романтичним націоналізмом. Однак коли минула фаза моєї демосковізації відтак ресентименту, я віддаю собі звіт, що хочу жити в мультикультурному глобалізованому нео-ліберальному світі, що базується на індивідуалізмі. Україна була і буде (чого я певен, виходячи з історичних процесів), а життя людини — одне й коротке.

Відверто кажучи, сумніваюся, що Україна помітить моїх 5% + ЄСВ. А решту, що можна назвати таким-сяким вкладом, я можу робити (хахах) віддалено.

Недавно читав цікаве інтерв'ю Забужки про історію української літератури за незалежності. Пані дуже чітко визначила провідну роль діаспори в постанні тої літератури як масової галузі. Приміром, не знали б ми Жадана й Ульяненка, якби не один діяспорянський багатій. Або про те як совколюди переймали в діаспори досвід у веденні бізнесу, хоч би й літературного.

Почитайте, дуже пізнавально.

Плюс ще одне. От уявіть, що хтось з діаспори вирішив повернутись в Україну. Їм щоб дістати українське громадянство, згідно українських законів треба буде відмовитись від умовного канадського, американського чи британського громадянства, чи навіть бразилійського. Ви вважаєте людину, яка це зробить адекватною?

Стикався з представниками діяспори у Львові, мені запам'яталося що розмовляти українською або соромилися і перемикалися на англійську одразу ж після звертання уваги на акцент, або ж взагалі спілкувалися виключно англійською від початку. При цьому це були люди що ведуть певну активну українознавчу діяльність в себе за місцем проживання.

Хотів запитати хто може бути в курсі, це взагалі типова ситуація, чи я стикнувся просто із закомплексованими представниками?...

Мова взагалі, як на мене, дуже важлива. Без неї умовна канадійщина мало чим відрізняється від умовної кубанщини - вкрай різні конфігурації із схожим кінцевим результатом, бо третє-четверте покоління вже не асоціює себе з Україною від слова "взагалі".

Та навіть в плані проживання в Україні і відносин з ментами і тд. Канадський/американський паспорт має суттєві переваги над українським. Не кажучи про подорожі світом.

Якщо ми всі виїдемо, то Україна буде в іншому місці. 

Щось чули про Велике Переселення народів? Чому, наприклад, існувало дві Болгарії? Та отож. Нація -- це люди, а не територія.

угу, так вам інші нації і поступляться місцем. У нас вже є своя земля, до того ж одна з найбільших у європі. Ви оце називаєте білорусів опущенками, бо вони відмовляються від рідної мови та лягають під москалів, а самі пропонуєте поступитись цією чудовою землею, де є ліси, степи, ріки, гори, море, та навіть невеличка пустеля, жлобам та москалям, ніби вони заслуговують на це все, а ви заслуговуєте лише на те, аби зібрати власні манатки і поїхати з ним світ-заочі.