Це не так. Нам ще творити і творити.

А деякі користувачі готові платити навіть за ті програми, які не приносять користі користувачу (це про забавки). В деяких випадках навіть готові платити за програми, які шкодять користувачу (це про тупі забавки).

Якби це було так, ми би зараз в полях зерно збирали і землю копали, а не за компютерами по клавіатурі клацали.
Заміна інструментів на більш ефективні це природний процес. Не кожний новий інструмент є ефективніший за старий, але іноді таки трапляються нові і ефективніші.

Не лише в маркетингу, і часто в супереч маркетингу. Маркетинг - це вміння продати продукт тому, хто сам не купив би цей продукт.

Додам, не кожна ефективність виправдана (напр., трактор з покращеною аеродинамікою — приклад покращення, що не дає ефекту в реальних умовах).
Потім, заміна менш ефективного інструменту більш ефективним і заміна старого інструменту новим — не одне й те ж. Об'єктивним приводом для заміни може бути навіть не неефективність старого інструменту, а поява несумісностей з ним у новому середовищі — тобто, недолік не старого інструменту, а нового середовища.

Чому ж, попит необов'язково свідчить про об'єктивну корисність товару чи послуги — це може бути й щось назразок попиту на тюльпани в Голландії, що підживлював сам себе. Або попиту на наркотики, «корисність» використання яких (особливо немедичного) загальновідома.

Чому ні? Було б непогано жити в ідеальному світі, де софт для старих ОС зберігає функціональність. Просто епоха ДОС до нас ближча — більше програм збереглося з тих часів в актуальному стані.

Скоріш, спроба провести межу між поняттями «нове» і «прогресивне». Якщо «печерні» рішення в певних випадках дають кращий результат, ніж «сучасні цивілізовані», то чом би й справді не зробити такі застарілі технології актуальними?

Критерій відбору (і напрям еволюції) залежить від умов — нема кращих чи гірших рішень в абсолюті, є кращі чи гірші для певних умов, які можуть змінюватись, можуть заходити в еволюційні пастки тощо. І людина розумна з її надзвичайним інтелектом, і гельмінт у її кишківнику, який не вміє навіть самостійно їсти — результати різних варіантів еволюційного прогресу, кожен є вінцем своєї гілки еволюції. Складність у тому, що еволюційний процес супроводжується відмиранням часом навіть великих таксонів, увесь прогрес у межах яких виявився тупиковим. Це якщо говорити про біологічну еволюцію. Еволюція технологій гнучкіша порівняно з нею, але ті ж загальні закономірності можна відшукати і в ній.

З точки зору виживання в довгостроковій перспективі, доцільніше не бути найпрогресивнішим видом у своїй гілці, а розщепитись на безліч різноманітних форм, частина з яких зможе пристосуватись до мінливих умов середовища. Також доцільно накопичувати атавістичні ознаки, які можуть стати в майбутньому основою для нових пристосувань. Юнікс-подібні системи з їх філософією переносного коду, мабуть, більш послідовно накопичують спадок минулого, ніж гілка CP/M-DOS-Windows, яка на цей момент справляє враження менш життєздатної, охоплює менше платформ, є більш вузькоспеціалізованою, хоча ще зовсім недавно сприймалась як мало не єдина комерційно успішна операційна система.

Не узагальнуйте, в Дойчляндії більшість нормальні люди. Просто дибілєки завжди більш помітні в будь-якому середовищі. А чиновник, який таке зробив, сподіваюсь буде позбавлений можливості займати державну посаду.

:-)
Я теж був поліз у CS50 (На Прометеусі, з цікавості більше до перекладу. А щодо самого CS50, то навіщо там часом множать на sizeof(char) я досі не зрозумів)

Ну й відповідно у скретч теж заліз.
Там власне на котику коду мало, основний на item.
Коротко про враження від самого скретчу тут