Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Як почати сприймати російську мову
Я думаю, з і проблема в описі того явища. Я би не казав, що є і яке пом'якшує, а яке ні. Я би казав, що перед і може бути апостроф часом. Скажемо так. Тобто читається розділено частина до і і після. Як от підіндивідуальність. Очевидно, що д там не буде м'ягке. Тобто треба записувати як під'індивідуальність.
Ахах автор першого посту кльово тролить))))
А по темі та так, російсьмовних стає все більше навіть у нас тут в Івано-Франківську, часто чути цю мову і для мене воно виглядає як інородне тіло.
Є знайомі з України з якими роками спілкуюся українською а вони російською, впринципі я зі всіма людьми які територіально з України - розмовляю/переписують українською, дуже мало людей зі сходу пробують також перейти на українську, хоча трапляються і приємні винятки.
Для мене це просто дивно жити в державі роками і десятиліттями і не знати державну мову, я завжди суджу по собі, якби я кудась переїхав то це було б перше і логічне рішення, вивчити мову цієї країни, але не у нас 
Так є країни з двома мовами і це не погано, чим більше ти знаєш мов тим більше ти людина, як казав класик 
Але здається не всі говорящі істоти тягнуть на людей)))
Я думаю, з і проблема в описі того явища. Я би не казав, що є і яке пом'якшує, а яке ні. Я би казав, що перед і може бути апостроф часом. Скажемо так. Тобто читається розділено частина до і і після. Як от підіндивідуальність. Очевидно, що д там не буде м'ягке. Тобто треба записувати як під'індивідуальність.
Це теж є, але це трохи інше. Йдеться про непом'якшення перед І на місці історичної О (синів (і дочок) vs. синів (у полі льон) — у багатьох носіїв української мови ці омографи звучать по-різному, відрізняючись вимовою «ні»).
Щодо відокремленості префіксів. Я б писав не лише «під'індивідуальність», а й, наприклад, «роз'архівувати» — бо там теж нема повноцінного складу як у «розарій», чується розрив.
В мене така проблема трохи дивна, можливо навіть хвороба: я коли перебуваю в місті чи деінде і починаю чути російську мову, то мені стає зле. Настрій відразу псується, піднімається тиск, навіть в голові паморичиться
Історія з життя:
На днях я сів на лавочку і вирішив почитати книжку, але тут підсіла російськомовна пара за сорок і чоловік трохи невиховано розмовляв, розтягував слова як то роблять десь в Мааскві.
Витримати ми Українці доброзичливі.
Мені стало неприємно і я пішов звідти. Сів на іншу лавочку в парку, але через декілька хвилин на сусідній лавочці сіли дві бабці, почали жувати якісь булочки і розмовляти російською. Мені стало неприємно, і я пішов в інше місце.
Спокійно їм недовго лишилося. Скоро скопитяться.
В третьому сквері біля мене ніхто не сідав, але навпроти російськомовні алкоголіки розпивали пиво і не виховано розмовляли про життя, читати книжку було зовсім не зручно. Довелося йти в четверту локацію на територію якоїсь церкви, там на лавочках було мало людей, та й ті розмовляли пошепки
Скористатись з порад форумчан.
Ну, перший варіант - п*здити російськомовних.
Vo_Vik написав:Я думаю, з і проблема в описі того явища. Я би не казав, що є і яке пом'якшує, а яке ні. Я би казав, що перед і може бути апостроф часом. Скажемо так. Тобто читається розділено частина до і і після. Як от підіндивідуальність. Очевидно, що д там не буде м'ягке. Тобто треба записувати як під'індивідуальність.
Це теж є, але це трохи інше. Йдеться про непом'якшення перед І на місці історичної О (синів (і дочок) vs. синів (у полі льон) — у багатьох носіїв української мови ці омографи звучать по-різному, відрізняючись вимовою «ні»).
Щодо відокремленості префіксів. Я б писав не лише «під'індивідуальність», а й, наприклад, «роз'архівувати» — бо там теж нема повноцінного складу як у «розарій», чується розрив.
І в якому з синів апостроф ставити? Бо це явно не притаманно мому діалекту і я не чую.
У тому, котрий іменник з закінченням -ів (що відповідає історичному -ов).
Там незовсім «апостроф», як у «під'індивідуальності», а просто відсутність чи ослабленість м'якості. Носії діалектів, де є ця риса, можуть сприймати її як «іншу інтонацію».
От цікаво звідки ікавиця в українській мові? Якщо і польська і російська в родовому відмінку множини дає ов. Це залишки чогось дако-тракійського чи що. Наскільки я пом'ятаю воно тілько деяким діалектам хорвацької притаманне. І модерній грецькій в порівнняні з клясичною
От цікаво звідки ікавиця в українській мові? Якщо і польська і російська в родовому відмінку множини дає ов. Це залишки чогось дако-тракійського чи що. Наскільки я пом'ятаю воно тілько деяким діалектам хорвацької притаманне. І модерній грецькій в порівнняні з клясичною
Якшчо не помиляю ся, для Польськойе̂ не ов, а ув. Так, там ów, але там о́ читає ся як у.
оув. Але то явно ближче до ов ніж українське ів.
Я бачу єдине пояснення:
Ліс -> лісу
ліси -> лісиу -> лісів
Ну і так далі.
Хоча у випадку синів.
Син -> сина
Сини -> синиа тут проситься спрощення таки до ов або до ей синей.
Як в кінь -> коня
Коні -> коніа -> коней
У хорватів та північних росіян є лише ятевий ікавізм (як у «хліб», але не як у «кінь»). Розвиток І на місці О — характерна українська риса, в інших слов'янських цього нема. Дещо схожі перетворення (пов'язані з довгими голосними) можна знайти в чеській мові (зокрема, перехід довгого О в Ů; поява нового І в чеській також присутня, але на місці U (чого нема в українській) та Ѣ (на відміну від української, лише в частині випадків). У поляків, до речі, там не -ов, а -ув (польською пишеться -ów — розвиток, аналогічний чеському, але, на відміну від чеського Ů, польське Ó остаточно збіглося в звучанні з U).
Якщо брати архаїчні українські діалекти, ятевий ікавізм не сформувався на Східному та Середньому Поліссі («У північних (поліських) говірках у наголошеній позиції найчастіше вживається дифтонг [ie], а в частині говорів — монофтонги [ɪ], [e], [ê]. У ненаголошеній позиції трапляються [e] або [ɪ] з твердим попереднім приголосним, порівняймо: діед — дедóк, дидóк.» — вікі). Несформований ікавізм на місці О — Полісся, Закарпаття (східнополіські дифтонги, закарпатське ü). Тобто, в якійсь мірі, український розвиток голосних нагадував чеський, але розрізнення голосних за довжиною недосформувалося чи зникло, фонетична система пішла далі в напрямку зближення і-подібних звуків різного походження й протиставлення їх И та Ы, котрі збіглись у вимові.
Ну а так, розвиток І на місці інших звуків — явище не таке вже й рідкісне. Взяти, для прикладу, англійську, де E може читатися як [iː].
А по темі та так, російсьмовних стає все більше навіть у нас тут в Івано-Франківську, часто чути цю мову і для мене воно виглядає як інородне тіло.
Можете заздрити — в Києві російської (порівняно з українською) з кожним роком стає менше
Якщо в 80-х української мови в публічному просторі практично не було, на початку 00-х українська мова чітко вирізняла мене з натовпу, на початку 10-х можна було інколи почути в натовпі більше якихось екзотичних мов, ніж української, то зараз такого нема — я не можу сказати, що українську мову чую значно рідше, ніж російську, чи що українською розмовляє переважно старше покоління (що спостерігалось раніше).
(Звісно, тут ситуація початково була менш сприятливою, Київ досі лишається більш русифікованим, ніж західноукраїнські великі міста чи центральноукраїнські райцентри — проте, тенденція…)
