Кров, походження, культурний бекґраунд.
Кров і походження — річ глибоко другорядна. Грубо кажучи, африканське немовля, виховане українською сім'єю в українській традиції, може стати більшим українцем, ніж генетично чистий нащадок козаків, що від цієї традиції відрікся.
Ну, ви не чули - а він у себе на рідному селі на Чернігівщині навряд говорив па-маацкофскі.
Культурне тло Леоніда Даниловича також викликає певні питання. Ну не пишуться нормальні українці росіянами просто так. Наскільки я можу зрозуміти, початкова ідентичність у нього не власне українська, а східнополіська, прив'язана до того перехідного ареалу між українцями, росіянами та білорусами, де колись жили сіверяни. Ось ці «і не українці, і не росіяни, і не білоруси» якраз і були тим тлом, з якого він виріс — звідси, ймовірно, й така гнучкість його національного самовизначення. Ну а далі цим культурним тлом стало русифіковане середовище індустріальних міст, де клепався новий тип радянської людини...
Так, "українське" через більшовиків містить у собі багато від такого типу "нової людини" як "совєтскій народ". Але іншого не маємо.
Ви губите деталі. Є «радянський народ» і є «радянський українець» — це не одне й те ж. Різні українці були в різній мірі залучені в синтез цього «нового народу» — хтось утратив усі фактичні ознаки українця (крім, можливо, самоназви), а хтось використовував доступні можливості радянської системи, щоб зберегтися як українець і передати українську суть своїм нащадкам. Зрештою, й доба українізації — також частина українського радянського спадку.
Здеросійщаться з двох факторів - державна політика і коли "нові українці" сконцетрують у своїй власності критичний капітал
«Коли» — це ще «якщо». Що, в умовах вимкнених соціальних ліфтів та з нинішніми українськими капіталістами (котрі є продовженням скоріш «радянського народу», ніж «радянського українця») доволі проблематично...
Якщо ви купите ЗІК і скажете їм писати "добуток" замість "дохід" - так і робитимуть. А люди, глядачі й читачі, звикнуть. А якщо ще й станете еталоном галузі, то інші журналісти на вас рівнятимуться.
А толку з цієї, перепрошую, мастурбації перед словником, якщо більшість уанету все одно сидить на російськомовних сайтах? Якщо журналісти замість нормальної української мови, де кожне слово має усталені значення, читатимуть якусь кузу-верзу, до якої ще треба звикнути, то що заважає нашим глядачам і читачам швиденько глянути на «общепонятном», щоб менше напружувати мізки? Закон про мову? Так вони й Лєнту.ру читати можуть.
Потім ще в універах на журфаках викладатимете основи вашого еталонного фахового стилю.
Між тим, що хтось там щось там начитає, та фактичною мовною практикою лежить прізва. Ну, навчите ви своїх студентів, що чим незрозуміліше, тим професійніше, і ще робити дурнуватий акцент, але це вже буде не та мовна норма, яка здатна прижитись у середовищі глядачів та слухачів — надто відірвана від життя і надто нестабільна.