varkon написав:один такий поцреотичний - прапор на хаті, мова, козацтво всі діла - а коли отримав повістку - побіг шукати як відмазаться.
Так то воно так, є такі, що ховають від себе свій сором таким чином — гучним патріотизмом. Але більшість таки «чесно» проти війни.
Вони вголос жаліють «наших хлопчиків», і навіть якось послали смс-ку на 565. Вони дуже хочуть, щоб війна швидше закінчилася. І з чистою совістю задають те ж саме запитання про воєнкомат. Вони теж не ходили, але ж вони «проти війни», їм це не треба і їм це не соромно.
Вони стомилися від війни, хоча ні гроші не віддають регулярно хоча б невеликі, не кажучи вже помітні (ну вони ж вже вже послали дві смс-ки на 565, того досить), ні руками нічого не робить, хоча вечорами та вихідними байдикують, повзаючи по інтернету чи дивлячись серіали. А якщо спитати від чого конкретно — «ну, все навколо про війну, там наші хлопчики гинуть». Їм навіть десь в глибині соромно від того, що вони сидять пиво п'ють, коли волонтери поруч колошкаються, але як шлях позбутися того сорому вони обрали не допомогу через волонтерів, хоч а б грошима (ну як же, скільки можна, ми ж смс-ки… на 565… три штуки…), а «припинення війни будь-якою ціною».
Думаючи, що цю «будь-яку ціну» сплачуватимать не вони, вони у будь-яких умовах так само байдикуватимуть, так само потихеньку тиритимуть на роботі хто кіло масла, хто пачку макарон, хто мішок цементу. А вечорами на кухні патякатимуть про «от якби за крадіжки рубали руки…».
Якщо ж пошкребти, то виявляється, що війна багатьом життя псує не оцим «наші хлопчики гинуть», яким вони вголос свій сором прикривають, а тим, що не можуть робити що раніше: або десь на ринку торгували російськими товарами, які через Україну їхали наче у Придністров'я, але осіли у нас контрабандою (десь ~влітку 2013 я здивувався завалам російських товарів на ринку і у магазинах Кам'янця-Подільського, у Києві такого відсотку не було), або якийсь бізнес мали чи безпосередньо з росіянами, чи просто на імпорті з Росії побудований, або навіть просто за серіалами й співаками скучили. У кращому випадку їм «соромно грішити», але замість перестати грішити вони ладні поваляти церкву. У гіршому — про гріх вони й не думають, просто технічно стало важче жити як раніше.