Мої діти вітають мою дружину, якраз на день матері. А мене на день батька. Дуже приємні ці привітання доречі. Порівнюючи зі спогадами про всякі 8мі березня 30років тому, то небо і земля.

Гарні проекції міщанина. Але ні.

Я подарував дещо жінці на восьмемарта, бо так випало. Але свята ми з того не робили, жодних савєцьких традицій та імітації пошани до жіноцтва.

Всім відомо, що восьмемарта є зворотом дня мущін, двацатьрєтєфєфраля. Одне знищено, має згинути і його відповідник. Коли згинув совок, має згинути й совчиха.

Коротше кажучи, восьмемарта святкують лише куколди.

Щодо Ореста Лютого. Ви ще скажіть, що Лесь Подерв'янський - не геній і не сприяв викоріненню совка й кацапізму з України.

Думав, що один я це помічаю, ліл.

Вже випустили?

За касу єйо, і рємньом, рємньом, шоб знала свайо мєста?

Ну зате не скажуть, що куколд.

А хто, крім опонентів 8 березня, говорить про лише лицемірну імітацію і лише раз на рік?

Просто викорінити це свято, не висловивши зневаги до жіноцтва, приблизно так само складно, як викорінити 9 травня й не сказати цим, що Гітлер — няшка. Чи навіть складніше: з «культу Перемоги» в сучасному його варіанті стирчать вуха російського імперства (і святкувати його, не сказавши цим, що Сталін — няшка, теж стає проблематично), а тут — щось середнє між НР, Валентином і днем народження. Що ставить патріотів-антижіночників у положення християнських священнослужителів, що боролися з пережитками язичницьких традицій, або комуністів, що боролися з пережитками християнських традицій — ні ті, ні інші видимого результату не досягли, радянські атеїсти продовжували варити крашанки й пекти паски.

Мислення гаслами. -25% інтелекту.

Світ не чорно-білий. Не все, що «совок», однаково погане — щось було безумовним злом, але щось доцільніше зберегти, ніж нищити. Зрештою, це наше найближче минуле, яке ми можемо проаналізувати не з точки зору історика-міфотворця, а з точки зору живих свідків, оцінити, що варто залишити, а чого, може, варто й справді позбутися. «Совок-несовок» тут поганий критерій: я вас здивую, але навіть кордони України є лише територіальними межами УРСР, переосмисленими як кордони незалежної держави, та й сама Декларація Незалежності була прийнята Верховною Радою УРСР — то що, нехай не буде і цих ознак держави, бо «совок»?..

Багато з принципів, декларованих комуністами, були не такими вже й поганими (інакше б ніхто не пішов за цією ідеологією), багато було запозичено в інших політичних течій, частина з цих принципів насьогодні є мейнстрімом у західному світі. Ви вважаєте право жінки на працю проблемою, бо образ жінки-трудівниці активно експлуатувався комуністами? Але тут СРСР не надто відхилився від загальносвітових тенденцій — протягом ХХ ст. жінки отримали ті ж права у всіх цивілізованих країнах. Зрозуміло, що в наш час українська жінка не може працювати непокладаючи рук на благо соціалістичної Батьківщини — через відсутність останньої, тому ця ідеологічна складова втратила сенс — проте, відмовити їй у правах, які вона отримала протягом радянського періоду — це опуститися до рівня Боко-харам та інших радикальних ісламістів.

Не набагато традиційніше за Хеловін чи «чорну п'ятницю». У православному календарі цього святого не було, в радянському теж не було — про те, як його святкувати, ми дізнаємось переважно з американських фільмів, і все одно не всі нюанси розуміємо.

Ну а для сестри, дочки, просто колеги по роботі? Свято лише для матерів надто вибіркове (теоретично, кожна жінка колись стане чи могла б стати матір'ю, але...). Про його невдале розміщення в календарі писав вище — це другорядне свято (просто увіткнуте в якусь суботу, а не «свято з додатковим вихідним»), обране так, що його незручно святкувати. В такому вигляді конкурувати з успадкованим від комуністів святом жінок неспроможне.

Я? По-моєму, Ви.

Якщо мова про 8 березня, то мені було б простіше не святкувати, звичайно. Проте, в реалі я цим ображу жінок зі свого найближчого оточення — так само, як їх ображає й «антисвяткування» цього свята під ніби-то патріотичними гаслами, що ми спостерігаємо нині на українському ютюбі. При тому, що в комуністичних чи проросійських поглядах їх звинуватити складно — вони не менші патріотки, ніж я, а в деяких питаннях займають навіть більш радикальну позицію. Від української ідеї їх це, звичайно, не відверне, але неприємне враження залишиться.

Якщо про 9 травня, то для мого діда (що пережив і війну, і три голодомори, і передав пам'ять про них своїм нащадкам — ставлення його до радянської влади було достатньо критичним) це було велике свято. Те, що від нього залишилось до цього часу — паради сталіністів чи невнятне «ніколи більше» (ніколи більше що?) — не несе для мене нічого цінного. Якщо це пам'ять про тих, хто воював у цій війні, то якось неочевидно.

За першим днем весни, першим днем астрономічної весни, першим снігом і т.п. нема традиції комусь щось дарувати. А 8 березня така традиція є (неважливо чому — просто є), так само, як на день народження. Тобто, виглядатиме так само дивно, як привітати з днем програміста чи днем сантехніка й проігнорувати день народження.