bebyk написав:javascriptIsLife написав:Читаю Політика еліт і занепад США а там сркізь американці та американки, жителі та жительки, лікарі та лікарки, мешканці та мешканки, прихильники й прихильниці, прогресивіст(к)и й реаліст(к)и. Якого дідька?
Такого, що фемінітиви притаманні нашій мові. Навіть були фемінізовували прізвища (ну, відомий приклад з класики: Кайдаш і Кайдашиха).
Чи треба як у вашій любій кацапській?
Так вибачте, «Кайдашева сім'я», а не «Кайдашево-Кайдашишина сім'я» (тут зараз почнеться ліберальний плач про закуту в кайдани Кайдашиху, позбавлену в часи патріархату всіх людських прав, але той, хто читав книгу, не міг не помітити, що в цій сім'ї верховодили жінки — сім'я по праву була Кайдашишиною).
Одна справа «притаманні», а інша — «тулимо скрізь». На нинішнє їх насадження, дууже далеке від того, що ми мали в часи «репресованого» правопису, навіть пані Фаріон плюється (котру як мовного спеціаліста я не поважаю, але тут вона права).
Ну і назва професії плюс фемінітив від неї (для узагальненого позначення сукупності людей з цим фахом) — явно надлишкова конструкція, скалькована з мови, де категорія граматичного роду нерозвинута або використовується інакше, ніж в українській. Чи кажемо ми «чоловіки й жінки», коли говоримо про якусь сукупність людей без уваги до їх статевого складу? Очевидно, ні — в нас для цього є слово «люди», яке частково відповідає англійському «people» і яке має в однині жіночий рід — «людина». Зрозумійте одну річ, граматичний рід і наявність пеніса/вагіни (чи ґендерної ідентичності людини з пенісом/вагіною) — далеко не одне й те ж. Якщо я людина (ж.р.), чи дискримінує це мене як особу (ж.р.) чи істоту (ж.р.) чоловічої статі? При цьому, я лишаюсь чоловіком (нарешті ч.р.), як і будь-яка (ж.р.) інша (ж.р.) людина з такими ж, як у мене, анатомічно-фізіологічними ознаками. А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. — це взагалі яка стать, і чому в мові нема небінарних трансґендеритивів?!).
Безумовно, говорячи про когось в однині, розрізнення фемінітиву/маскулінітиву граматично доцільне, бо полегшує узгодження за родами з займенником, застосовуваним до даної особи (і тому спонтанно виникає в розмовній мові, навіть коли офіційний стиль диктує використання чоловічого роду) — проте, для множини в цьому необхідності нема, в нас нема окремих граматичних родів для «він, він і він» та «вона, вона й вона» — в обох випадках, це будуть «вони». Існує таке поняття, як узагальнена назва професії, що застосовується до обох статей. Якщо ми кажемо «програмісти й програмістки», буквально це означає не «програмісти-чоловіки та програмісти-жінки», а «програмісти будь-якої статі та програмісти-жінки». Якщо ж ми хочемо підкреслити, що йдеться про одностатеву групу програмістів, то можемо сказати «програмісти-чоловіки» чи «програмістки». І якби це було не так, то будь-якій програмістці, що відгукнулась на вакансію «програміст», можна було б кинути в вічі: «Дівчино, Ви взагалі читали, що тут написано? Ми шукаємо програмісТА, а Ви — програмістКА». Хоч мізогінія в українському ІТ-середовищі і присутня, це занадто навіть для нього — бо мові притаманне саме таке вживання, як є, а не те, яке з розумним виразом обличчя насаджують невігласи-журналісти з купленим дипломом філолога, на льоту вигадуючи своїх «журналісткинь» та «двірникес» з непродуктивними чи й зовсім іншомовними суфіксами.