Re: Тема для розмов
А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. ...)
Тут більш вдало пасує "дитинча" - тоді це дійсно неозначена стать.
Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Тема для розмов
Сторінки Попередня 1 … 517 518 519 520 521 … 693 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. ...)
Тут більш вдало пасує "дитинча" - тоді це дійсно неозначена стать.
bebyk написав:javascriptIsLife написав:Читаю Політика еліт і занепад США а там сркізь американці та американки, жителі та жительки, лікарі та лікарки, мешканці та мешканки, прихильники й прихильниці, прогресивіст(к)и й реаліст(к)и. Якого дідька?
Такого, що фемінітиви притаманні нашій мові. Навіть були фемінізовували прізвища (ну, відомий приклад з класики: Кайдаш і Кайдашиха).
Чи треба як у вашій любій кацапській?
Так вибачте, «Кайдашева сім'я», а не «Кайдашево-Кайдашишина сім'я» (тут зараз почнеться ліберальний плач про закуту в кайдани Кайдашиху, позбавлену в часи патріархату всіх людських прав, але той, хто читав книгу, не міг не помітити, що в цій сім'ї верховодили жінки — сім'я по праву була Кайдашишиною).
Одна справа «притаманні», а інша — «тулимо скрізь». На нинішнє їх насадження, дууже далеке від того, що ми мали в часи «репресованого» правопису, навіть пані Фаріон плюється (котру як мовного спеціаліста я не поважаю, але тут вона права).
Ну і назва професії плюс фемінітив від неї (для узагальненого позначення сукупності людей з цим фахом) — явно надлишкова конструкція, скалькована з мови, де категорія граматичного роду нерозвинута або використовується інакше, ніж в українській. Чи кажемо ми «чоловіки й жінки», коли говоримо про якусь сукупність людей без уваги до їх статевого складу? Очевидно, ні — в нас для цього є слово «люди», яке частково відповідає англійському «people» і яке має в однині жіночий рід — «людина». Зрозумійте одну річ, граматичний рід і наявність пеніса/вагіни (чи ґендерної ідентичності людини з пенісом/вагіною) — далеко не одне й те ж. Якщо я людина (ж.р.), чи дискримінує це мене як особу (ж.р.) чи істоту (ж.р.) чоловічої статі? При цьому, я лишаюсь чоловіком (нарешті ч.р.), як і будь-яка (ж.р.) інша (ж.р.) людина з такими ж, як у мене, анатомічно-фізіологічними ознаками. А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. — це взагалі яка стать, і чому в мові нема небінарних трансґендеритивів?!).
Безумовно, говорячи про когось в однині, розрізнення фемінітиву/маскулінітиву граматично доцільне, бо полегшує узгодження за родами з займенником, застосовуваним до даної особи (і тому спонтанно виникає в розмовній мові, навіть коли офіційний стиль диктує використання чоловічого роду) — проте, для множини в цьому необхідності нема, в нас нема окремих граматичних родів для «він, він і він» та «вона, вона й вона» — в обох випадках, це будуть «вони». Існує таке поняття, як узагальнена назва професії, що застосовується до обох статей. Якщо ми кажемо «програмісти й програмістки», буквально це означає не «програмісти-чоловіки та програмісти-жінки», а «програмісти будь-якої статі та програмісти-жінки». Якщо ж ми хочемо підкреслити, що йдеться про одностатеву групу програмістів, то можемо сказати «програмісти-чоловіки» чи «програмістки». І якби це було не так, то будь-якій програмістці, що відгукнулась на вакансію «програміст», можна було б кинути в вічі: «Дівчино, Ви взагалі читали, що тут написано? Ми шукаємо програмісТА, а Ви — програмістКА». Хоч мізогінія в українському ІТ-середовищі і присутня, це занадто навіть для нього — бо мові притаманне саме таке вживання, як є, а не те, яке з розумним виразом обличчя насаджують невігласи-журналісти з купленим дипломом філолога, на льоту вигадуючи своїх «журналісткинь» та «двірникес» з непродуктивними чи й зовсім іншомовними суфіксами.
Нічого собі вас порвало))
Бумери хочуть залишитися у любих 70-их зі зрозумілим савцєкім СУМом і цілуватися з "українцем" брєжнєвим. Але світ не статичний, і мова теж. Скинувши "обійми" братньої кацапської, наша мова розвивається за своїми законами, де, як відомо, дуже просто сказати лікарка, журналістка чи двірничка. І коли з'являються назви нових професій, то цілком улягають такій закономірності.
Нічого дивного, що слова як от мисткиня, з'явилися в еміграції, де розвиток мови ішов природнім чином, а не диктувався з Москви.
Якщо цікаво, то перекладання прізвищ на жіночий лад яскраво виражено в словаків (мабуть в чехів теж, однак не впевнений). В цих наших сусідів, наприклад, якщо чоловік має таке поширене прізвище як Шпанік, то жінка (якщо візьме прізвище чоловіка) обов'язково буде записана в паспорті як Шпанікова. Тут є відмінність від українського стилю - бо якщо чоловік Баб'як, то і дружина буде Баб'як. Лише прізвища в стилі приналежності офіційно перекладаються в паспорті, наприклад Жаботинський - Жаботинська. Сказати "он пішла баб'якова жінка" можна, однак це неофіційно, в паспорті так писати не прийнято (та й буде на письмі хіба що з маленької букви, швидше за все - однак тут я до кінця не буду впевненим). А у словаків перекладання прізвищ носить обов'язковий офіційний характер приналежності - якщо Шпанік, то дружина - чия? - та його ж, Шпанікова.
І навпаки, якщо українець із досить типовою будовою прізвища Бужанський переїде в Штати і там одружиться, то дружина (якщо візьме прізвище чоловіка) буде мати точно те ж прізвище без відмінювання за жіночим родом - Natalia Buzhansky. І байдуже, що вона сама етнічна українка і відчуває що тут щось не те - в Штатах вона буде мати точне до букви "чоловіче" з точки зору українця прізвище.
Цікаво влаштовано в литовській мові: там будь-яке прізвище має чоловічу, жіночу й дівочу форми. Звідки, наприклад, можна дізнатися, що пані Грибаускайте носить своє прізвище все життя — бо якби вона вийшла заміж за якогось Грибаускаса і взяла прізвище чоловіка, то звалася б Грибаускене.
Щось подібне було колись і в українській мові (причому, ще на початку ХХ ст. до революції такі варіанти прізвищ потрапляли в офіційні документи): чоловік — Баб'як, жінка — Баб'ячиха (більш по-народному) чи Баб'якова (більш офіційно), дочка — Баб'яківна. Також до прізвища сина міг додаватися парубоцький суфікс (судячи з усього, це відбувалось нерегулярно — син міг бути як Баб'яком, так і Баб'яченком, а з приходом радянської бюрократії ця практика остаточно припинилась) — наприклад, я бачив метрику свого прадіда, де прізвище, яке я зараз ношу, ще було іменниковим, тоді як дід, народжений на початку 1917, уже мав прізвище на -енко (втім, не знаю — чиновники могли й просто прізвищний суфікс приліпити, бо «так треба». Там ще після війни першу літеру прізвища довелося змінити з вини вже радянських паспортистів).
Нічого собі вас порвало))
Бумери хочуть залишитися у любих 70-их зі зрозумілим савцєкім СУМом і цілуватися з "українцем" брєжнєвим. Але світ не статичний, і мова теж. Скинувши "обійми" братньої кацапської, наша мова розвивається за своїми законами, де, як відомо, дуже просто сказати лікарка, журналістка чи двірничка. І коли з'являються назви нових професій, то цілком улягають такій закономірності.
Нічого дивного, що слова як от мисткиня, з'явилися в еміграції, де розвиток мови ішов природнім чином, а не диктувався з Москви.
Бачите, якщо вас не рве, коли в вашій мові хтось паскудить, то, ймовірно, це не ваша мова.
Далі, щодо скинутих обіймів. Українська мова нині перебуває в більш тісних стосунках з російською, ніж була в «любих 70-х». Бо після русифікації освітньої системи (яка в 70-х тільки розгорталась і в 80-х набрала повних обертів) вже сформувалось покоління українців, для яких українська не є основною мовою спілкування. Ну і далі в 90-х інерція продовжувалась — бо українізації, яку ми так очікували від своєї рідної держави, ніхто не проводив ще з 1920-х років, у добу Незалежності все вирішував ринок (спільний з Росією, звичайно ж), і якщо бумери ще мали українську мову вдома, росли на українських книжках та на передачах українського радіо, то в міленіалів російська була і вдома, і в книжці, і в телеку чи ютюбі. То кому в плані мовної компетенції я маю довіряти більше — бумерові, який ще україномовний Донбас застав і українських класиків ще живими, чи міленіалові, який з папєнькай-мамінькай тока паа-русскі, і з друзями так само, а тоді геп — диплом філолога української мови та літератури — і давай усіх учити, бо, бачте, в нього національна свідомість прокинулась...
P.Y. написав:А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. ...)
Тут більш вдало пасує "дитинча" - тоді це дійсно неозначена стать.
Так стать і рід — поняття різні. І хлоп'я, і дівча, і дитя мають середній рід, що ніяк не корелює з відповідними їм статями.
Ще щодо фемінітивів. Якщо в радянському офіційному стилі фемінітивні назви професій здебільшого не вживалися (за винятком швачки-мотористки та ще кількох випадків без тривіального маскулінного відповідника), то назви національностей зберігали свої фемінітиви стабільно. Що ми бачимо тут?
Якщо українець та українка одружуються, то ми отримуємо сім'ю українців. Хоча українець там лише один — чоловік. Такою ж вона лишається і в разі народження дітей, незалежно від того, скільки представників чоловічої та жіночої статі буде в сім'ї — ніхто не каже «сім'я українця та українок», «сім'я українців та українки», «сім'я українців та українок», «сім'я українця та українки» — це все надмірні уточнення, як характеристика національного складу неважливі. І навіть якщо, наприклад, в родині народиться дочка, а чоловік помре, це все одно «сім'я українців», хоча й українців-чоловіків у ній вже не залишилось.
Розвиток мови цілком природній процес, запозичення теж, комп'ютер не став умовним обчисляйкою.
Хіба може не подобатися насильницька трансформація, модифікація.
Фемінітиви звучать звісно комічно інколи, а в поле стать незабаром буде трапонесса, страпонесса, куколдаун, гендерфлюідний вертосексуал, тощо.
Ходив по дитячим майданчикам і виявив що є діти що розмволяють російською повністю або вживають багато російських слів. Ніхто в сімʼї рос. не розмовляє. Джерела: YouTube, Instagram, відеогіри для мобілочок, російська в Відроїді та різноманітні відеочати в яких всілякі збоченці крутять своїми пісюнами.
Розвиток мови цілком природній процес, запозичення теж, комп'ютер не став умовним обчисляйкою.
А от у згаданій мною словацькій мові це слово звучить як počítač - поч(и/i)тач, від слова počítať - рахувати.
В них дуже багато слів не запозичених а власних. Що предмет робить - так і називається.
Літак літає - отже це lietadlo.
Транспортний засіб возить - отже це vozidlo.
Паровоз тягне вагони - отже це vlak (той що "влече" - тобто волочить).
Насос черпає воду - отже це čerpadlo.
Можливо, трохи кумедно, однак оригінально.
Чув, що французи на тлі колишніх війн з Британією теж винайшли терміни для безлічі слів, аби не користуватися ворожою на той час англійською. Оскільки словниковий запас французькою в мене лише з десяток слів, то більше тут не розповім.
Джерела: YouTube, Instagram, відеогіри для мобілочок, російська в Відроїді та різноманітні відеочати
Мої поки що не мають власних девайсів. Проте дивляться youtube в дитячій кімнаті.
Це ще та зараза - якщо зайти з компа без логування, то видасть повний набір малоросійського і російського непотребу.
На компі я це поборов:
1) встановив країну Great Britain, щоб пропозиції були англомовними (однак допомогло лише частково)
2) методично тиснув "не цікавить" в меню з трьома крапками біля кожного відео, часом тиснув "не цікавить" на цілому каналі; це допомогло, однак час від часу знову з'являється поодинокий непотріб - так само терпляче тисну "не цікавить"; як результат, в мене виключно україномовні, англомовні і трохи польськомовних пропозицій.
В дитячій кімнаті встановив kodi/osmc на raspberry pi і підключив youtube через згенерований api key в своєму акаунті.
Про андроїд-девайси для малих ще не думав всерйоз. Мабуть це буде щось зарутоване з видаленим play market і ввімкненим дитячим фільтром. Звісно, так як я сам програміст, то думаю що це надовго не допоможе, оскільки діти зараз дуже винахідливі, однак з чогось треба починати.
… і ввімкненим дитячим фільтром. Звісно, так як я сам програміст, то думаю що це надовго не допоможе, оскільки діти зараз дуже винахідливі, однак з чогось треба починати.
Тут одна надія, що їм довіряти стане можливим до того, як вони навчаться все обходити (зрештою, крім дому є зовнішній світ).
Тет вже не фільтри, а щоденний власний приклад. Включно «призначені-не-для-них» розмови з дружиною протягом дня і за спільною вечерею, які вони випадково чують.
Ще щодо чоловічої, жіночої, дівочої та парубоцької форм. Подібна четвірна система застосовувалась не лише до прізвищ, а й до звертання пан/пані/панна/панич. Інші шанобливі звертання (добродій/добродійка, громадянин/громадянка та ін.) мали лише дві форми, що можна пояснити тим, що «пан» — початково успадковуваний статус, на відміну від «добродія», а звертання «громадянин» увійшло у вжиток вже за комуністів. Цікаво, що ідеологічне звертання «товариш» в українській мові (на відміну від російської) мало фемінітив «товаришка» (який, проте, під впливом тієї ж російської часто губився). Після комуністів, для яких «пан» звучало як лайка, це звертання повноцінно так і не відродилось: широко вживаються лише «пан» та «пані», тоді як з двох інших форм «панна» зустрічається нині лише в дуже вишуканій українській мові, а «панича» хіба що в класичній літературі можна знайти.
В принципі, до назв професій ця ж четвірна модель теж застосовувалась — проте, зрозуміло, якщо «мельник» є безпосередньо назвою професії, то «мельничиха», «мельниківна» та «мельниченко» — це родина мельника, а не жінки та молодший персонал, що працюють на млині (хоча допомагати чоловікові вони, ймовірно, теж могли). Тобто, говорячи про притаманність фемінітивів, слід уточнити, які саме фемінітиви притаманні. Родинні фемінітиви (мельничиха, мельниківна) плюс парубоцькі форми — так, і їх утворення доволі регулярне (тобто, за цією ж моделлю можна було б утворити і такі слова, як «зварювальничиха», «зварювальниківна», «зварювальниченко» — якби це не було анахронізмом). А от фемінітив як назва професії — як узагалі називалась жінка, що обслуговувала млин чи володіла ним?..
(Звірився з Грінченком: «мельничка» — дружина мельника, «мельничук» — син мельника або помічник мельника. Фемінітиву як назви професії, знову ж, нема — хоча «мельничка» загалом вписується в цю роль, проте, це вже не «притаманно», а надбудова понад словникову норму).
Спілкувався з родичем, котрий проживає в місцевості, віднесеної до червоної зони карантину. Каже, що люди ходять без масок, відзначають весілля з розмахом на 400 людей, розповідають одне одному що коронавірусу не існує; коли хтось помирає від вірусу, то кажуть що причина в чомусь іншому.
Також десь бачив результати опитування в Україні, 40% висловилися що не будуть вакцинуватися проти коронавірусу, коли винайдена вакцина буде сертифікована; з них третина каже що не вірить в існування коронавірусу, інша третина каже що не вірить у вакцини; ще одна третина не пояснила причину.
Також десь бачив результати опитування в Україні, 40% висловилися що не будуть вакцинуватися проти коронавірусу, коли винайдена вакцина буде сертифікована; з них третина каже що не вірить в існування коронавірусу, інша третина каже що не вірить у вакцини; ще одна третина не пояснила причину.
вакцина від короновірусу це дуже смішно
вакцина від короновірусу це дуже смішно
Можете розповісти більше?
З мого боку, чув що цей вірус швидко мутує і відповідно вакцина повинна бути окрема під кожну модифікацію.
Для того щоб зрозуміти чому це смішно, треба знати як виготовляються вакцини, і в яких випадках їх застосування має сенс.
Якщо освятити вакцину, то люди ринуть за нею як за знижками в АТБ.