Re: Тема для розмов
https://www.youtube.com/watch?v=V44uJKyS5LM де б його за всі сезони у флаці безкоштовно знайти
Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.
Ласкаво просимо вас на україномовний форум з програмування, веб-дизайну, SEO та всього пов'язаного з інтернетом та комп'ютерами.
Будемо вдячні, якщо ви поділитись посиланням на Replace.org.ua на інших ресурсах.
Для того щоб створювати теми та надсилати повідомлення вам потрібно Зареєструватись.
Український форум програмістів → Інше → Тема для розмов
Сторінки Попередня 1 … 516 517 518 519 520 … 717 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
https://www.youtube.com/watch?v=V44uJKyS5LM де б його за всі сезони у флаці безкоштовно знайти
Чому язик прилипає до металевого стовпа, якщо його облизати на морозі?
Тільки не перевіряйте це на практиці — колись у дитинстві я так примерз був до металевої драбинки...
frz написав:Чому язик прилипає до металевого стовпа, якщо його облизати на морозі?
Тільки не перевіряйте це на практиці — колись у дитинстві я так примерз був до металевої драбинки...
Той момент, коли розумієш, що таке UX.
Читаю Політика еліт і занепад США а там сркізь американці та американки, жителі та жительки, лікарі та лікарки, мешканці та мешканки, прихильники й прихильниці, прогресивіст(к)и й реаліст(к)и. Якого дідька?
мабуть на часі запхати жінок у шахти і нехай вугілля на гора видають це наразі безпечніше, ніж бути поліціянткою
Якого дідька?
Там зверху є пошта редакторів, звертайтесь туди.
Читаю Політика еліт і занепад США а там сркізь американці та американки, жителі та жительки, лікарі та лікарки, мешканці та мешканки, прихильники й прихильниці, прогресивіст(к)и й реаліст(к)и. Якого дідька?
Такого, що фемінітиви притаманні нашій мові. Навіть були фемінізовували прізвища (ну, відомий приклад з класики: Кайдаш і Кайдашиха).
Чи треба як у вашій любій кацапській?
Спробую відповісти як любитель-лінгвіст-самоучка.
В англійській мові нема відмінювання іменників за родами, тобто програміст/програмістка там неможливо почути. Однак коли це лише можливо, вони заради "толерантності" і "рівності" і т.д. обов'язково скажуть щось на зразок "якщо користувачеві ПЗ потрібно змінити налаштування, то він або вона може натиснути відповідну кнопку..." (це я назвав яскравий приклад того, як це там працює). Однак україномовні емігранти мають змогу користуватися багатою на відмінки родів українською мовою, а крім того вже пожили в тамтешньому середовищі і ввібрали в себе їхні звички. Відповідно коли на початку дев'яностих з Канади масово почали приїжджати родичі, вони принесли сюди моду на слова, деякі з яких звучать доволі незвично навіть для мого пристосованого до різноманітних іноземних мов вуха, наприклад митець/мисткиня. Як це оцінювати і сприймати? Мабуть що як є. В мене особисто нема проблем з цим, хоча слово "мисткиня" я особисто не вживаю (мабуть сьогодні це вперше).
Якщо цікаво, то перекладання прізвищ на жіночий лад яскраво виражено в словаків (мабуть в чехів теж, однак не впевнений). В цих наших сусідів, наприклад, якщо чоловік має таке поширене прізвище як Шпанік, то жінка (якщо візьме прізвище чоловіка) обов'язково буде записана в паспорті як Шпанікова. Тут є відмінність від українського стилю - бо якщо чоловік Баб'як, то і дружина буде Баб'як. Лише прізвища в стилі приналежності офіційно перекладаються в паспорті, наприклад Жаботинський - Жаботинська. Сказати "он пішла баб'якова жінка" можна, однак це неофіційно, в паспорті так писати не прийнято (та й буде на письмі хіба що з маленької букви, швидше за все - однак тут я до кінця не буду впевненим). А у словаків перекладання прізвищ носить обов'язковий офіційний характер приналежності - якщо Шпанік, то дружина - чия? - та його ж, Шпанікова.
І навпаки, якщо українець із досить типовою будовою прізвища Бужанський переїде в Штати і там одружиться, то дружина (якщо візьме прізвище чоловіка) буде мати точно те ж прізвище без відмінювання за жіночим родом - Natalia Buzhansky. І байдуже, що вона сама етнічна українка і відчуває що тут щось не те - в Штатах вона буде мати точне до букви "чоловіче" з точки зору українця прізвище.
javascriptIsLife написав:Читаю Політика еліт і занепад США а там сркізь американці та американки, жителі та жительки, лікарі та лікарки, мешканці та мешканки, прихильники й прихильниці, прогресивіст(к)и й реаліст(к)и. Якого дідька?
Такого, що фемінітиви притаманні нашій мові. Навіть були фемінізовували прізвища (ну, відомий приклад з класики: Кайдаш і Кайдашиха).
Чи треба як у вашій любій кацапській?
Так вибачте, «Кайдашева сім'я», а не «Кайдашево-Кайдашишина сім'я» (тут зараз почнеться ліберальний плач про закуту в кайдани Кайдашиху, позбавлену в часи патріархату всіх людських прав, але той, хто читав книгу, не міг не помітити, що в цій сім'ї верховодили жінки — сім'я по праву була Кайдашишиною).
Одна справа «притаманні», а інша — «тулимо скрізь». На нинішнє їх насадження, дууже далеке від того, що ми мали в часи «репресованого» правопису, навіть пані Фаріон плюється (котру як мовного спеціаліста я не поважаю, але тут вона права).
Ну і назва професії плюс фемінітив від неї (для узагальненого позначення сукупності людей з цим фахом) — явно надлишкова конструкція, скалькована з мови, де категорія граматичного роду нерозвинута або використовується інакше, ніж в українській. Чи кажемо ми «чоловіки й жінки», коли говоримо про якусь сукупність людей без уваги до їх статевого складу? Очевидно, ні — в нас для цього є слово «люди», яке частково відповідає англійському «people» і яке має в однині жіночий рід — «людина». Зрозумійте одну річ, граматичний рід і наявність пеніса/вагіни (чи ґендерної ідентичності людини з пенісом/вагіною) — далеко не одне й те ж. Якщо я людина (ж.р.), чи дискримінує це мене як особу (ж.р.) чи істоту (ж.р.) чоловічої статі? При цьому, я лишаюсь чоловіком (нарешті ч.р.), як і будь-яка (ж.р.) інша (ж.р.) людина з такими ж, як у мене, анатомічно-фізіологічними ознаками. А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. — це взагалі яка стать, і чому в мові нема небінарних трансґендеритивів?!).
Безумовно, говорячи про когось в однині, розрізнення фемінітиву/маскулінітиву граматично доцільне, бо полегшує узгодження за родами з займенником, застосовуваним до даної особи (і тому спонтанно виникає в розмовній мові, навіть коли офіційний стиль диктує використання чоловічого роду) — проте, для множини в цьому необхідності нема, в нас нема окремих граматичних родів для «він, він і він» та «вона, вона й вона» — в обох випадках, це будуть «вони». Існує таке поняття, як узагальнена назва професії, що застосовується до обох статей. Якщо ми кажемо «програмісти й програмістки», буквально це означає не «програмісти-чоловіки та програмісти-жінки», а «програмісти будь-якої статі та програмісти-жінки». Якщо ж ми хочемо підкреслити, що йдеться про одностатеву групу програмістів, то можемо сказати «програмісти-чоловіки» чи «програмістки». І якби це було не так, то будь-якій програмістці, що відгукнулась на вакансію «програміст», можна було б кинути в вічі: «Дівчино, Ви взагалі читали, що тут написано? Ми шукаємо програмісТА, а Ви — програмістКА». Хоч мізогінія в українському ІТ-середовищі і присутня, це занадто навіть для нього — бо мові притаманне саме таке вживання, як є, а не те, яке з розумним виразом обличчя насаджують невігласи-журналісти з купленим дипломом філолога, на льоту вигадуючи своїх «журналісткинь» та «двірникес» з непродуктивними чи й зовсім іншомовними суфіксами.
А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. ...)
Тут більш вдало пасує "дитинча" - тоді це дійсно неозначена стать.
bebyk написав:javascriptIsLife написав:Читаю Політика еліт і занепад США а там сркізь американці та американки, жителі та жительки, лікарі та лікарки, мешканці та мешканки, прихильники й прихильниці, прогресивіст(к)и й реаліст(к)и. Якого дідька?
Такого, що фемінітиви притаманні нашій мові. Навіть були фемінізовували прізвища (ну, відомий приклад з класики: Кайдаш і Кайдашиха).
Чи треба як у вашій любій кацапській?
Так вибачте, «Кайдашева сім'я», а не «Кайдашево-Кайдашишина сім'я» (тут зараз почнеться ліберальний плач про закуту в кайдани Кайдашиху, позбавлену в часи патріархату всіх людських прав, але той, хто читав книгу, не міг не помітити, що в цій сім'ї верховодили жінки — сім'я по праву була Кайдашишиною).
Одна справа «притаманні», а інша — «тулимо скрізь». На нинішнє їх насадження, дууже далеке від того, що ми мали в часи «репресованого» правопису, навіть пані Фаріон плюється (котру як мовного спеціаліста я не поважаю, але тут вона права).
Ну і назва професії плюс фемінітив від неї (для узагальненого позначення сукупності людей з цим фахом) — явно надлишкова конструкція, скалькована з мови, де категорія граматичного роду нерозвинута або використовується інакше, ніж в українській. Чи кажемо ми «чоловіки й жінки», коли говоримо про якусь сукупність людей без уваги до їх статевого складу? Очевидно, ні — в нас для цього є слово «люди», яке частково відповідає англійському «people» і яке має в однині жіночий рід — «людина». Зрозумійте одну річ, граматичний рід і наявність пеніса/вагіни (чи ґендерної ідентичності людини з пенісом/вагіною) — далеко не одне й те ж. Якщо я людина (ж.р.), чи дискримінує це мене як особу (ж.р.) чи істоту (ж.р.) чоловічої статі? При цьому, я лишаюсь чоловіком (нарешті ч.р.), як і будь-яка (ж.р.) інша (ж.р.) людина з такими ж, як у мене, анатомічно-фізіологічними ознаками. А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. — це взагалі яка стать, і чому в мові нема небінарних трансґендеритивів?!).
Безумовно, говорячи про когось в однині, розрізнення фемінітиву/маскулінітиву граматично доцільне, бо полегшує узгодження за родами з займенником, застосовуваним до даної особи (і тому спонтанно виникає в розмовній мові, навіть коли офіційний стиль диктує використання чоловічого роду) — проте, для множини в цьому необхідності нема, в нас нема окремих граматичних родів для «він, він і він» та «вона, вона й вона» — в обох випадках, це будуть «вони». Існує таке поняття, як узагальнена назва професії, що застосовується до обох статей. Якщо ми кажемо «програмісти й програмістки», буквально це означає не «програмісти-чоловіки та програмісти-жінки», а «програмісти будь-якої статі та програмісти-жінки». Якщо ж ми хочемо підкреслити, що йдеться про одностатеву групу програмістів, то можемо сказати «програмісти-чоловіки» чи «програмістки». І якби це було не так, то будь-якій програмістці, що відгукнулась на вакансію «програміст», можна було б кинути в вічі: «Дівчино, Ви взагалі читали, що тут написано? Ми шукаємо програмісТА, а Ви — програмістКА». Хоч мізогінія в українському ІТ-середовищі і присутня, це занадто навіть для нього — бо мові притаманне саме таке вживання, як є, а не те, яке з розумним виразом обличчя насаджують невігласи-журналісти з купленим дипломом філолога, на льоту вигадуючи своїх «журналісткинь» та «двірникес» з непродуктивними чи й зовсім іншомовними суфіксами.
Нічого собі вас порвало))
Бумери хочуть залишитися у любих 70-их зі зрозумілим савцєкім СУМом і цілуватися з "українцем" брєжнєвим. Але світ не статичний, і мова теж. Скинувши "обійми" братньої кацапської, наша мова розвивається за своїми законами, де, як відомо, дуже просто сказати лікарка, журналістка чи двірничка. І коли з'являються назви нових професій, то цілком улягають такій закономірності.
Нічого дивного, що слова як от мисткиня, з'явилися в еміграції, де розвиток мови ішов природнім чином, а не диктувався з Москви.
Якщо цікаво, то перекладання прізвищ на жіночий лад яскраво виражено в словаків (мабуть в чехів теж, однак не впевнений). В цих наших сусідів, наприклад, якщо чоловік має таке поширене прізвище як Шпанік, то жінка (якщо візьме прізвище чоловіка) обов'язково буде записана в паспорті як Шпанікова. Тут є відмінність від українського стилю - бо якщо чоловік Баб'як, то і дружина буде Баб'як. Лише прізвища в стилі приналежності офіційно перекладаються в паспорті, наприклад Жаботинський - Жаботинська. Сказати "он пішла баб'якова жінка" можна, однак це неофіційно, в паспорті так писати не прийнято (та й буде на письмі хіба що з маленької букви, швидше за все - однак тут я до кінця не буду впевненим). А у словаків перекладання прізвищ носить обов'язковий офіційний характер приналежності - якщо Шпанік, то дружина - чия? - та його ж, Шпанікова.
І навпаки, якщо українець із досить типовою будовою прізвища Бужанський переїде в Штати і там одружиться, то дружина (якщо візьме прізвище чоловіка) буде мати точно те ж прізвище без відмінювання за жіночим родом - Natalia Buzhansky. І байдуже, що вона сама етнічна українка і відчуває що тут щось не те - в Штатах вона буде мати точне до букви "чоловіче" з точки зору українця прізвище.
Цікаво влаштовано в литовській мові: там будь-яке прізвище має чоловічу, жіночу й дівочу форми. Звідки, наприклад, можна дізнатися, що пані Грибаускайте носить своє прізвище все життя — бо якби вона вийшла заміж за якогось Грибаускаса і взяла прізвище чоловіка, то звалася б Грибаускене.
Щось подібне було колись і в українській мові (причому, ще на початку ХХ ст. до революції такі варіанти прізвищ потрапляли в офіційні документи): чоловік — Баб'як, жінка — Баб'ячиха (більш по-народному) чи Баб'якова (більш офіційно), дочка — Баб'яківна. Також до прізвища сина міг додаватися парубоцький суфікс (судячи з усього, це відбувалось нерегулярно — син міг бути як Баб'яком, так і Баб'яченком, а з приходом радянської бюрократії ця практика остаточно припинилась) — наприклад, я бачив метрику свого прадіда, де прізвище, яке я зараз ношу, ще було іменниковим, тоді як дід, народжений на початку 1917, уже мав прізвище на -енко (втім, не знаю — чиновники могли й просто прізвищний суфікс приліпити, бо «так треба». Там ще після війни першу літеру прізвища довелося змінити з вини вже радянських паспортистів).
Нічого собі вас порвало))
Бумери хочуть залишитися у любих 70-их зі зрозумілим савцєкім СУМом і цілуватися з "українцем" брєжнєвим. Але світ не статичний, і мова теж. Скинувши "обійми" братньої кацапської, наша мова розвивається за своїми законами, де, як відомо, дуже просто сказати лікарка, журналістка чи двірничка. І коли з'являються назви нових професій, то цілком улягають такій закономірності.
Нічого дивного, що слова як от мисткиня, з'явилися в еміграції, де розвиток мови ішов природнім чином, а не диктувався з Москви.
Бачите, якщо вас не рве, коли в вашій мові хтось паскудить, то, ймовірно, це не ваша мова.
Далі, щодо скинутих обіймів. Українська мова нині перебуває в більш тісних стосунках з російською, ніж була в «любих 70-х». Бо після русифікації освітньої системи (яка в 70-х тільки розгорталась і в 80-х набрала повних обертів) вже сформувалось покоління українців, для яких українська не є основною мовою спілкування. Ну і далі в 90-х інерція продовжувалась — бо українізації, яку ми так очікували від своєї рідної держави, ніхто не проводив ще з 1920-х років, у добу Незалежності все вирішував ринок (спільний з Росією, звичайно ж), і якщо бумери ще мали українську мову вдома, росли на українських книжках та на передачах українського радіо, то в міленіалів російська була і вдома, і в книжці, і в телеку чи ютюбі. То кому в плані мовної компетенції я маю довіряти більше — бумерові, який ще україномовний Донбас застав і українських класиків ще живими, чи міленіалові, який з папєнькай-мамінькай тока паа-русскі, і з друзями так само, а тоді геп — диплом філолога української мови та літератури — і давай усіх учити, бо, бачте, в нього національна свідомість прокинулась...
P.Y. написав:А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. ...)
Тут більш вдало пасує "дитинча" - тоді це дійсно неозначена стать.
Так стать і рід — поняття різні. І хлоп'я, і дівча, і дитя мають середній рід, що ніяк не корелює з відповідними їм статями.
Ще щодо фемінітивів. Якщо в радянському офіційному стилі фемінітивні назви професій здебільшого не вживалися (за винятком швачки-мотористки та ще кількох випадків без тривіального маскулінного відповідника), то назви національностей зберігали свої фемінітиви стабільно. Що ми бачимо тут?
Якщо українець та українка одружуються, то ми отримуємо сім'ю українців. Хоча українець там лише один — чоловік. Такою ж вона лишається і в разі народження дітей, незалежно від того, скільки представників чоловічої та жіночої статі буде в сім'ї — ніхто не каже «сім'я українця та українок», «сім'я українців та українки», «сім'я українців та українок», «сім'я українця та українки» — це все надмірні уточнення, як характеристика національного складу неважливі. І навіть якщо, наприклад, в родині народиться дочка, а чоловік помре, це все одно «сім'я українців», хоча й українців-чоловіків у ній вже не залишилось.
Розвиток мови цілком природній процес, запозичення теж, комп'ютер не став умовним обчисляйкою.
Хіба може не подобатися насильницька трансформація, модифікація.
Фемінітиви звучать звісно комічно інколи, а в поле стать незабаром буде трапонесса, страпонесса, куколдаун, гендерфлюідний вертосексуал, тощо.
Ходив по дитячим майданчикам і виявив що є діти що розмволяють російською повністю або вживають багато російських слів. Ніхто в сімʼї рос. не розмовляє. Джерела: YouTube, Instagram, відеогіри для мобілочок, російська в Відроїді та різноманітні відеочати в яких всілякі збоченці крутять своїми пісюнами.
Розвиток мови цілком природній процес, запозичення теж, комп'ютер не став умовним обчисляйкою.
А от у згаданій мною словацькій мові це слово звучить як počítač - поч(и/i)тач, від слова počítať - рахувати.
В них дуже багато слів не запозичених а власних. Що предмет робить - так і називається.
Літак літає - отже це lietadlo.
Транспортний засіб возить - отже це vozidlo.
Паровоз тягне вагони - отже це vlak (той що "влече" - тобто волочить).
Насос черпає воду - отже це čerpadlo.
Можливо, трохи кумедно, однак оригінально.
Чув, що французи на тлі колишніх війн з Британією теж винайшли терміни для безлічі слів, аби не користуватися ворожою на той час англійською. Оскільки словниковий запас французькою в мене лише з десяток слів, то більше тут не розповім.