Той момент, коли розумієш, що таке UX.

мабуть на часі запхати жінок у шахти і нехай вугілля на гора видають це наразі безпечніше, ніж бути поліціянткою

Такого, що фемінітиви притаманні нашій мові. Навіть були фемінізовували прізвища (ну, відомий приклад з класики: Кайдаш і Кайдашиха).

Чи треба як у вашій любій кацапській? 

Так вибачте, «Кайдашева сім'я», а не «Кайдашево-Кайдашишина сім'я» (тут зараз почнеться ліберальний плач про закуту в кайдани Кайдашиху, позбавлену в часи патріархату всіх людських прав, але той, хто читав книгу, не міг не помітити, що в цій сім'ї верховодили жінки — сім'я по праву була Кайдашишиною).

Одна справа «притаманні», а інша — «тулимо скрізь». На нинішнє їх насадження, дууже далеке від того, що ми мали в часи «репресованого» правопису, навіть пані Фаріон плюється (котру як мовного спеціаліста я не поважаю, але тут вона права).

Ну і назва професії плюс фемінітив від неї (для узагальненого позначення сукупності людей з цим фахом) — явно надлишкова конструкція, скалькована з мови, де категорія граматичного роду нерозвинута або використовується інакше, ніж в українській. Чи кажемо ми «чоловіки й жінки», коли говоримо про якусь сукупність людей без уваги до їх статевого складу? Очевидно, ні — в нас для цього є слово «люди», яке частково відповідає англійському «people» і яке має в однині жіночий рід — «людина». Зрозумійте одну річ, граматичний рід і наявність пеніса/вагіни (чи ґендерної ідентичності людини з пенісом/вагіною) — далеко не одне й те ж. Якщо я людина (ж.р.), чи дискримінує це мене як особу (ж.р.) чи істоту (ж.р.) чоловічої статі? При цьому, я лишаюсь чоловіком (нарешті ч.р.), як і будь-яка (ж.р.) інша (ж.р.) людина з такими ж, як у мене, анатомічно-фізіологічними ознаками. А колись мене можна було назвати й хлоп'ям (с.р. — це взагалі яка стать, і чому в мові нема небінарних трансґендеритивів?!).
Безумовно, говорячи про когось в однині, розрізнення фемінітиву/маскулінітиву граматично доцільне, бо полегшує узгодження за родами з займенником, застосовуваним до даної особи (і тому спонтанно виникає в розмовній мові, навіть коли офіційний стиль диктує використання чоловічого роду) — проте, для множини в цьому необхідності нема, в нас нема окремих граматичних родів для «він, він і він» та «вона, вона й вона» — в обох випадках, це будуть «вони». Існує таке поняття, як узагальнена назва професії, що застосовується до обох статей. Якщо ми кажемо «програмісти й програмістки», буквально це означає не «програмісти-чоловіки та програмісти-жінки», а «програмісти будь-якої статі та програмісти-жінки». Якщо ж ми хочемо підкреслити, що йдеться про одностатеву групу програмістів, то можемо сказати «програмісти-чоловіки» чи «програмістки». І якби це було не так, то будь-якій програмістці, що відгукнулась на вакансію «програміст», можна було б кинути в вічі: «Дівчино, Ви взагалі читали, що тут написано? Ми шукаємо програмісТА, а Ви — програмістКА». Хоч мізогінія в українському ІТ-середовищі і присутня, це занадто навіть для нього — бо мові притаманне саме таке вживання, як є, а не те, яке з розумним виразом обличчя насаджують невігласи-журналісти з купленим дипломом філолога, на льоту вигадуючи своїх «журналісткинь» та «двірникес» з непродуктивними чи й зовсім іншомовними суфіксами.

Нічого собі вас порвало))

Бумери хочуть залишитися у любих 70-их зі зрозумілим савцєкім СУМом і цілуватися з "українцем" брєжнєвим. Але світ не статичний, і мова теж. Скинувши "обійми" братньої кацапської, наша мова розвивається за своїми законами, де, як відомо, дуже просто сказати лікарка, журналістка чи двірничка. І коли з'являються назви нових професій, то цілком улягають такій закономірності.

Нічого дивного, що слова як от мисткиня, з'явилися в еміграції, де розвиток мови ішов природнім чином, а не диктувався з Москви.

Бачите, якщо вас не рве, коли в вашій мові хтось паскудить, то, ймовірно, це не ваша мова.

Далі, щодо скинутих обіймів. Українська мова нині перебуває в більш тісних стосунках з російською, ніж була в «любих 70-х». Бо після русифікації освітньої системи (яка в 70-х тільки розгорталась і в 80-х набрала повних обертів) вже сформувалось покоління українців, для яких українська не є основною мовою спілкування. Ну і далі в 90-х інерція продовжувалась — бо українізації, яку ми так очікували від своєї рідної держави, ніхто не проводив ще з 1920-х років, у добу Незалежності все вирішував ринок (спільний з Росією, звичайно ж), і якщо бумери ще мали українську мову вдома, росли на українських книжках та на передачах українського радіо, то в міленіалів російська була і вдома, і в книжці, і в телеку чи ютюбі. То кому в плані мовної компетенції я маю довіряти більше — бумерові, який ще україномовний Донбас застав і українських класиків ще живими, чи міленіалові, який з папєнькай-мамінькай тока паа-русскі, і з друзями так само, а тоді геп — диплом філолога української мови та літератури — і давай усіх учити, бо, бачте, в нього національна свідомість прокинулась...

Ще щодо фемінітивів. Якщо в радянському офіційному стилі фемінітивні назви професій здебільшого не вживалися (за винятком швачки-мотористки та ще кількох випадків без тривіального маскулінного відповідника), то назви національностей зберігали свої фемінітиви стабільно. Що ми бачимо тут?
Якщо українець та українка одружуються, то ми отримуємо сім'ю українців. Хоча українець там лише один — чоловік. Такою ж вона лишається і в разі народження дітей, незалежно від того, скільки представників чоловічої та жіночої статі буде в сім'ї — ніхто не каже «сім'я українця та українок», «сім'я українців та українки», «сім'я українців та українок», «сім'я українця та українки» — це все надмірні уточнення, як характеристика національного складу неважливі. І навіть якщо, наприклад, в родині народиться дочка, а чоловік помре, це все одно «сім'я українців», хоча й українців-чоловіків у ній вже не залишилось.

Ходив по дитячим майданчикам і виявив що є діти що розмволяють російською повністю або вживають багато російських слів. Ніхто в сімʼї рос. не розмовляє. Джерела: YouTube, Instagram,  відеогіри для мобілочок, російська в Відроїді та різноманітні відеочати в яких всілякі збоченці крутять своїми пісюнами.

З освітньою.