Так, це спірне питання, тому мені варто було сказати, що пан cheappi386 пародія на програміста, щоби було менш двозначно. Дякую за виправлення.

Але не в цьому випадку - не хвортануло! Доленька його не склалася просто - жодних закономірностей в тому нема.

Що, от ви приходите до фахівця зі своїми проблемами, а він вам каже - "у вас синдром вивченої безпорадності та нічого вже не вдієш" та "ваше місце у хоспісі"?

тобто ви стверджуєте, що медичного протоколу лікування немає, як це є з іншими хворобами?

якщо ви уважно читали, то мали б усвідомити, що позбутися цього стану неможливо. Точніше, на це може піти невизначено довгий час.

В мене частково гуглиться, навіть українською мовою - https://psychology.lviv.ua/try-zasoby-v … oradnosti/
Наступне - навіть якщо ти не можеш вплинути на саму хворобу, то можна впливати на її симптоми та супутні хвороби. Тоді шкоди від самої невиліковної хвороби буде менше, а то так і вилікуватися можна.
Якщо ви усвідомлюєте, що ви маєте проблеми, але не можете вирішити проблему то це прямий шлях до психотерапевта. Якщо ви цю проблему не можете подолати, то значить ви не до кінця розумієте причини вашого стану, а курс психоаналізу, підкріплений медикаментами(щоб ви не повісились після або в процесі усвідомлення) надасть вам таку можливість.

Каже шиз, який жодну мову програмування до пуття не вивчив, щоб мати змогу працювати. В статті стверджується що це пов'язані стани, а не однакові. Набута безпорадність це синдром, а депресія - хвороба.

Ми взяли кота з притулку.
Коту років п'ять, у притулку провів, як виявилося, більше трьох років. Там вони жили по десятку в кімнатках з тамбуром—«шлюзом».
Вже у нас кіт просто сідав перед причиненими дверима і сидів.
Класика синдрому вивченої безпорадності.
На те, щоб він навчився відкривати двері від себе пішло близько місяця ненав'язливих підказок. Хоча ще якийсь час (і зрідка досі) завмирає перед ними на секунд п'ять.
Відкривати на себе не вчили, нема часу та натхнення.

Звісно, якщо грошей немає на безлім київстар 170 грн, то і судитися грошей нема, бо "фахівців", які працюють за такі гроші ви не знайдете. Треба звертатися в пункти підтримки соціально незахищених верств населення - там має бути безкоштовна юридична допомога. В моєму місті (Дніпрожидівську) це нічліжки для бомжів, де їм всебічно оказують допомогу, в т.ч. юридичну та із документами. Я гадаю, що ви зможете довести їм потребу в зміні номера через такий "високий" тариф та власні особливі потреби - не треба нічого вигадувати, просто щиро розкажіть їм історію свого життя - вони мають проникнутися вашим болем і почати судове переслідування акул капіталізму, через яких страждають люди з особливими потребами. Щиро вам співчуваю.