7 881 Востаннє редагувалося P.Y. (25.01.2018 02:37:40)

Re: Тема для розмов.

Тож козаки - це не має відношення до нації, патріотів та інше - це все виникло значно пізніше. Солдат Шовен - це 19-те століття. Січ вже більше ніж 50 років вже зруйнована.

Я б сказав, ні «нація», ні «патріотизм» не позначають нічого такого, чого б не було в попередні віки. Єдине — якщо середньовічні феодали кроїли та зшивали свої території, не надто рахуючись із етнокультурними особливостями своїх підданих, то в ХІХ ст. монархія як явище вже була морально готова звільнити місце республіці, джерелом влади якої був народ — тобто, нація. В ХІХ ст. не «винайшли націю», а просто подивились на це явище під іншим кутом, дали йому наукову оцінку. Патріотизм — аналогічно, просто середньовічна мораль робила акцент на вірності не нестабільній у тих умовах батьківщині, а конкретному сюзерену — який, проте, значною мірою перебирав на себе роль персоніфікації батьківщини (яка нікуди не зникала, коли його корона опинялась на голові в когось іншого). Ну і Шовен не винайшов шовінізм — просто сам був еталонним зразком цього явища, яке існувало, мабуть, відколи існують війни з переможцями та переможеними (чи, гадаєте, римські легіонери дивились на підкорених варварів не з такою ж погордою?).

Щодо козаків. У наш час люблять зображувати їх то еталонною демократією, то еталонними інтернаціоналістами, то ще чимось — загалом, навішувати їм свою улюблену ідеологію (наприклад, монархісти прирівнювали гетьмана до монарха, комуністи оспівували козацьку голоту та акцентували на її ролі в антифеодальних повстаннях, і т.д.). Так, вони служили то царю, то королю, то ще комусь, номінально вбудовуючись у тогочасну політичну систему як васали монархів. Проте, не можна сказати, що етнічний фактор для них нічого не важив — звідси і ідеї (так і не реалізовані в ті часи) об'єднання Право- та Лівобережжя, і низка повстань, яким українці з одного боку та поляки й євреї з іншого дають діаметрально протилежну оцінку — тобто, хоч демократією чи «політичною нацією» в сучасному визначенні їх назвати було б проблематично, але й просто зводити їх до людей без роду та племені на службі в найближчого монарха було б неправильно — надто вже «собі на умі» ці васали були. Бездержавна нація без єдиного політичного центру й на території, розділеній між сусідами — тобто, в якійсь мірі Україну того часу можна порівняти з Німеччиною, розділеною на ФРН/НДР, з поправкою на специфіку того часу.

7 882

Re: Тема для розмов.

Я значну частину книжок українською прочітав у шкільній бібліотеці. Тож виходить я їх вкрав.

Бібліотека цю книжку купила, тож ви нічого не крали. Так само, якщо ви купите паперову книжку, а потім її продасте, то це не буде вважатись злочином. Ви навіть так можете зробити зі своєю електронною версією - продати або подарувати, але тільки один раз і видалити у себе копію, це також не буде ніяким злочином згідно законодавства.

Подякували: Eff1c1

7 883

Re: Тема для розмов.

P.Y. написав:
Vo_Vik написав:
P.Y. написав:

Я кажу метафорично, безвідносно до періоду козацтва. Чомусь ми розглядаємо лише варіант або асимілюватися, або ізолюватися, а от експортувати українство за межі українського кола — ні, минеімперія (так, ніби бути людським ресурсом для імперій, яким ми постійно заздримо, чимось краще), тут позиції українських націоналістів та українських космополітів збігаються.

Чому ні-ні. Я вже наприклад. Трохи не так як я 10 років тому сподівався. Але...

Не зрозумів. Ви вже когось асимілюєте там за океаном?!

Ти не повіриш)

Подякували: 0xDADA11C7, 221VOLT2

7 884

Re: Тема для розмов.

ще міг би скинути посилання на статистику і досліження, котрі на днях читав -
запамяталось що Україна, Росія і ще парочка якихось африканських недореспублік в топі корупції

Невже корупція змушує людей завантажувати піратський контент? Замість піратського контенту повно легального контенту, бібліотеки також працюють і в наші дні, тому не потрібно мені розповідати казки про те, що через страшну корупцію люди завантажують собі піратську копію контенту. Ну користуєшся піратським контентом, так і пиши -  "в мене немає грошей, а свіжий фільм подивитись хочу" або "я просто жлоб платити за те, що можна вкрасти". Навіщо ці дитячі виправдання?

з однієї сторони, ви можете продовжувати доводити що ми всі- гівнюки,
можливо ви навіть в чомусь і праві

Так я ніде цього не доводив і навіть не згадував про це, це ви вже самі собі нафантазували. Я лише писав про те, що піратство це погано. Так, зараз більшість українців не може собі дозволити легальний контент, але це не привід виправдовувати піратство. Але найцікавіше при цьому те, що так само багатого українців знаходять гроші на цигарки і щомісяця витрачають стільки, що вистачило б на декілька книжок. Але легше знайти виправдання тому, чому ти не повинен платити податки або за ліцензійні продукти, ніж просто зізнатись самому собі в тому, що твоє піратство це лише твій вибір.

і залиште в спокої розетку - то українська компанія

З якого дива я маю її облишити, якщо мова була про ноутбуки і ПК в локальних магазинах України?

Подякували: 0xDADA11C71

7 885 Востаннє редагувалося P.Y. (25.01.2018 04:26:48)

Re: Тема для розмов.

Піратська копія це вкрадена інтелектуальна власність. Те, що вона не є фізичним товаром, не означає що вона немає вартості. З таким же успіхом можна прийти до репетитора/лікаря/юриста/т.і. і не заплатити їм, бо вони ж не надали вам ніякого фізичного товару.

Добре, а чому прочитана книжка не є вкраденою інтелектуальною вланістю — адже це також копіювання інформації? Якщо я маю звичку не перечитувати вдруге вже прочитане, то, прочитавши паперову книжку, взяту в бібліотеці чи в когось із друзів, я вже, ймовірно, не куплю таку ж книгу в книгарні. Тобто, виходить, я завдаю видавництву збитків такою своєю крадіжкою, а чесний читач, в ідеалі, повинен мати пам'ять як у рибки гупі, щоб у ній не лишилось ніяких піратських копій :)

Лікар, юрист і т.д. надають послугу індивідуально, беручи до уваги ситуацію конкретного клієнта. І якщо я, наприклад, перекажу ті рекомендації, що дав мені лікар, ще комусь, то це вже не буде крадіжкою — бо я не маю достатньої кваліфікації, щоб поставити правильний діагноз і дати ті рекомендації, що відповідатимуть справжній хворобі. Репетитор, якщо на його заняттях я щось конспектую, також не буде обікраденим, якщо мій конспект прочитає хтось інший — бо його послуги включають можливість отримати додаткове роз'яснення, якщо я чогось не розумію, тоді як конспект такої можливості позбавлений. Чи можна дешеве виготовлення електронної копії порівняти з індивідуальною послугою, на яку фахівець тратить свій дорогоцінний час? Очевидно, що ні — ми живемо не в догутенбергівські часи, коли кожну копію робив писець.

Я не кажу, добре це чи погано — копіювати книги, захищені авторським правом. Але вбивати, гвалтувати, вести незаконний гральний бізнес, заробляти на життя шахрайством, займатися проституцією й страждати прокрастинацією також погано — просто це РІЗНІ види порушень, і ми не можемо назвати, наприклад, богохульство людожерством, або утоплення підпалом. Так само, «крадіжка інтелектуальної власності» є незаконним завданням збитків правовласникові, але аж ніяк не крадіжкою товару чи послуги, якщо джерелом копій є легально придбана книжка — скоріш, простежується аналогія з плагіатом (що також може завдати збитків авторові). Те, що ви описуєте — отримати послугу й не заплатити — це приблизно як знайти баг на сайті видавництва і з його допомогою завантажити електронну книгу безкоштовно — що, знову ж, уже інший вид порушень, відмінний від того, що робить нелегальний розповсюджувач контенту.

Справа в тому, що українська книга багато років була мертвою і саме зараз почала оживати, саме за цієї моделі оплати.

Ну а попередні 20 років вона занепадала, саме за цієї моделі оплати. Більше того, в дев'яності, коли ніякого інтернету з піратами ще як масового явища не було, така модель оплати була набагато ефективнішою — і що ж, це якось допомогло українській книзі не стати «неформатом» для більшості видавництв, звільнивши дорогу російськомовному чтиву?

Для іншої моделі українці поки що не готові, хоча, коли українців почнуть штрафувати на п'ятизначні суми за використання піратського контенту, можливо тоді й модель оплати поміняється.

Ну, не читатимуть, щоб часом не штрафонули. Всі книжки на диску потерти, а ті, що на полицях — винести й спалити (мало що — раптом там видавець щось із авторськими правами наплутав, або сторінка з копірайтом порвалась — не платити ж за книжку як за автомобіль, якщо поліцаї раптом антипіратську облаву по квартирах влаштують), полиці заставити китайським пластиковим сервізом.

Але я про те, що "Наш формат" видав цю книгу ще в 2015 році (при чому не одним тиражем), а в кінці 2017 її видало "Фоліо" російською мовою при чому у варіанті однієї книги саме для того, щоб зробити її дешевшою за український варіант. Ви можете сказати, що конкуренція це добре, але це ніяка не конкуренція, а витіснення україномовної книги шляхом демпінгу цін.

Ну от і «піратство» технічно є таким же демпінгом цін — просто ще більш радикальним і без захисту з боку держави.

До речі, а як же наступне:

У книгах конкуренції майже немає, бо видавництвом є монополістом на видання конкретного твору, виключенням може бути лише видання іншою мовою та твори на котрі сплило авторське право.

Якщо, як ми знаємо, щонайменше одна інша мова присутня поряд з українською на нашому ринку завжди, то конкуренція за визначенням неминуча, а зовсім не «майже немає». Модель, у яку ми намагаємось запрягти українську книгу, була відпрацьована на процвітаючих мовах, що не надто потерпають від присутності конкурентів. Власне, донедавна (та, мабуть, і досі) було поширене явище, коли правовласник забороняв друкувати книгу українською, лишаючи саму лише російську. Це щодо того, як авторське право «захищає» українську мову.

Подякували: 0xDADA11C7, leofun012

7 886

Re: Тема для розмов.

Так це зростання саме за рахунок тих, хто ці книжки купує, а не тих, хто завантажує їх безкоштовно. Як би не було тих, хто ці книжки купує, то й книжок тих не було б. Як думаєте, багато тих, хто завантажило піратські копії книжок "Нашого формату" скинули їм хоч декілька гривень як вдячність за змогу читати українською?

З одного боку, ви хочете, щоб вдячні пірати добровільно допомогли видавництву, з іншого — дерти з них п'ятизначні штрафи за кожну нелегальну копію. Якщо правовласник сам пропонує вільно скачати книгу й чекає добровільних пожертв — це одне. Якщо він погрожує тим, хто десь її скачав, переслідуванням усіма законними засобами, то це автоматично означає й відмову від пожертв та повну залежність від плати за продані примірники.

Щоб там у «Новому форматі» на мене не ображались, зазначу, що пару їхніх книжок я таки й сам придбав (щоправда, не для себе, а в подарунок. Коли в мене закінчується фантазія, що подарувати на день народження, я купую книжки — таки паперові, бо вручати електронну копію — це якось, самі розумієте...). Можу сказати, що мені сподобався і вибір напрямку діяльності видавництва (маю на увазі, нонфікшен та науково-популярну літературу, ніша якої все ще не заповнена в достатній мірі сучасною українською книгою), і якість оформлення книжок (тверда обкладинка, лясе і т.д. — все те, чого нема в електронній книзі).

Тобто, навіть якщо з якихось причин я частіше качаю піратські та вільні електронні книги, все одно є випадки, коли купую паперові. Єдине — стараюсь купувати українською, уникаючи при цьому патріотики та інших заїжджених жанрів, які я не став би читати ні українською, ні російською, ні англійською. І зараз це реально — в більшій мірі, ніж 10 років тому.

Подякували: leofun011

7 887

Re: Тема для розмов.

Lace написав:

Зараз коли купуєш ноут чи комп в магазині, то там майже завжди вже стоїть ліцензійна вінда (зазвичай 10-ка) + у всіх не СНГ країнах прийнято купувати ліцензійні товари, тому Майкрософт не дуже й страждає.

Зайшов тільки що на розетку в розділ ноутбуків
Без ОС - 890
Win10 - 418
Win7/8.х/10 - 294
Linux - 222
Endless OS - 121
Mac OS - 25
Отже виходить із 1970 ноутбуків Win встановлена лише на 712, тобто лише на 36% ноутбуків встановлена ліцензійна Win.
З ПК ситуація ще гірше, там з 988 ПК лише 173 з Win, тобто навіть 20% немає.

Але за те, що піратство таке розповсюджене в СНГ винна влада. Якби нашу країну не довели б до такого стану хіба б було воно таке поширене?

Так, це ж влада змушує всіх завантажувати піратський контент. Це ж просто життєво необхідна річ, як же без піратського контенту можна вижити.

Саме тому в інших країнах прийнято купувати ліцензійні товари, бо там високі зарплати, пенсії, стипендії, соц допомога і тд. і тп. Вони можуть собі дозволити це.

В розвинутих країнах прийнято купувати ліцензійні товари, бо інакше можна попасти на величезний штраф. Як би там можна було так само легко користуватись піратським контентом, як у нас, то й там би ним так само користувались. Чи ви думаєте що пересічний європеєць сильно відрізняється від пересічного українця і він не обере піратський контент, якщо буде впевнений в тому, що ніякої відповідальності він не понесе?

Пан 221VOLT вам відповів...

Подякували: 221VOLT1

7 888

Re: Тема для розмов.

Lace написав:

Я значну частину книжок українською прочітав у шкільній бібліотеці. Тож виходить я їх вкрав.

Бібліотека цю книжку купила, тож ви нічого не крали. Так само, якщо ви купите паперову книжку, а потім її продасте, то це не буде вважатись злочином. Ви навіть так можете зробити зі своєю електронною версією - продати або подарувати, але тільки один раз і видалити у себе копію, це також не буде ніяким злочином згідно законодавства.

Згідно якого законодавства?

7 889

Re: Тема для розмов.

Добре, а чому прочитана книжка не є вкраденою інтелектуальною вланістю — адже це також копіювання інформації?

Тому, що кількість проданих копій збігається з кількістю копій, які є в користуванні. В такому разі ніякого копіювання не відбувається, бо якщо вам знову знадобиться книга котру ви продали/подарували, то вам знову потрібно її буде купити або взяти в того, хто її купив (а кількість куплених копій є обмеженою).

Якщо я маю звичку не перечитувати вдруге вже прочитане, то, прочитавши паперову книжку, взяту в бібліотеці чи в когось із друзів, я вже, ймовірно, не куплю таку ж книгу в книгарні. Тобто, виходить, я завдаю видавництву збитків такою своєю крадіжкою, а чесний читач, в ідеалі, повинен мати пам'ять як у рибки гупі, щоб у ній не лишилось ніяких піратських копій

Ви не робите ніякої крадіжки, якщо читаєте куплену іншими людьми книжку. Як я вже вище писав - кількість проданих книг обмежена, а кількість піратських копій - ні.

Чи можна дешеве виготовлення електронної копії порівняти з індивідуальною послугою, на яку фахівець тратить свій дорогоцінний час?

У цьому світі все відносно і кожен бачить те, що він хоче бачити. Я бачу, що книжка, або будь який інший товар це в першу чергу результат праці. Ви не бачите сенсу платити за піратські копії, хтось не бачить сенсу платити за проїзд в громадському транспорті, а хтось не бачить сенсу платити податки, кожен може знайти виправдання для свого "піратства", але від того воно не перестане бути крадіжкою.

Так само, «крадіжка інтелектуальної власності» є незаконним завданням збитків правовласникові, але аж ніяк не крадіжкою товару чи послуги, якщо джерелом копій є легально придбана книжка — скоріш, простежується аналогія з плагіатом

Є ЗУ про авторське право і суміжні права, там все описано :)

Те, що ви описуєте — отримати послугу й не заплатити — це приблизно як знайти баг на сайті видавництва і з його допомогою завантажити електронну книгу безкоштовно — що, знову ж, уже інший вид порушень

Так з цим ніхто й не сперечається, ми ж тут не суд, щоб давати вирок. Все, що я хотів написати, лише те, що піратство це погано. І я не бачу різниці між тим, щоб прийти на прийом і не заплатити, і тим, щоб завантажити піратську копію. Можна багато знайти відмінностей, але результат буде один і той самий - я отримаю платну послугу безкоштовно. І так, я б все одно не заплатив би за платний прийом, тому лікар нічого не втратив, а час не є фізичним товаром і немає жодної вартості, крім цього лікар ще й клятву лікаря України/СССР давав, а тому він повинен надавати медичну допомогу усім, хто її потребує. Бачите, я також можу наводити причини того, чому я не повинен платити за якісь речі.

Ну а попередні 20 років вона занепадала, саме за цієї моделі оплати.

Почнемо з того, що в 90х людям не дуже до книжок було, крім цього тоді було повно російськомовних книг, а на базарчиках навіть були розкладки з прокатом/обміном книг. Тоді ринок російськомовної книги був набагато ширший, тому він з легкістю задавив українські видавництва, я взагалі дивуюсь що деякі видавництва все ж вижили.

Ну от і «піратство» технічно є таким же демпінгом цін — просто ще більш радикальним і без захисту з боку держави.

Піратство не може бути ніяким демпінгом, бо піратська копія безкоштовна. Видавництво повинно тепер доплачувати, щоб конкурувати з піратською книжкою, так виходить? Як раз піратство і робить ціни на книжки вищими, бо видавець намагається чим скоріш відбити свої гроші, поки не з'явились піратські копії. Ну і як я вже писав раніше, де ж ці всі хороші люди, котрі готові безкоштовно роздавати книжки, чому жоден з них не видасть ту саму дешеву книгу? Запитання, звісно, риторичне.

Якщо, як ми знаємо, щонайменше одна інша мова присутня поряд з українською на нашому ринку завжди, то конкуренція за визначенням неминуча, а зовсім не «майже немає».

"Неминуча" це майбутній час, а "майже немає" - теперішній. Російські видавництва часто викуповують права на друк російською мовою для багатьох країн, щоб стати монополістом російськомовної книги.

було поширене явище, коли правовласник забороняв друкувати книгу українською, лишаючи саму лише російську

Раніше взагалі видавництво могло купити право на українську і російські мови, а видати книжку лише російською.

З одного боку, ви хочете, щоб вдячні пірати добровільно допомогли видавництву, з іншого — дерти з них п'ятизначні штрафи за кожну нелегальну копію.

Я хочу, щоб люди мали змогу купувати легальний контент і розуміли, що піратство це погано. Штрафи це практика розвинутих країн, в тій же Німеччині ви можете отримати до 1000 євро штрафу за завантажений піратський контент. Тому там багато хто й не користується піратським контентом - легальний обходиться дешевше.

Якщо він погрожує тим, хто десь її скачав, переслідуванням усіма законними засобами, то це автоматично означає й відмову від пожертв та повну залежність від плати за продані примірники.

Просто багато хто, виправдовує своє піратство тим, що ціна завищена, от я й запитав, як багато таких людей переказали видавництву справедливу по його мірці ціну за використаний продукт.

Тобто, навіть якщо з якихось причин я частіше качаю піратські та вільні електронні книги, все одно є випадки, коли купую паперові.

Так я не засуджую тих, хто користується піратським контентом, я ж чітко в першому пості написав лише 2 тези - піратство це не круто, а дійсно круто це мати змогу собі дозволити ліцензійну копію. Я реаліст і розумію, що піратства не уникнути і воно завжди буде, я лише за те, щоб люди перестали вигадувати собі різні виправдання і чітко усвідомлювали, що вони піратять або через брак коштів, або через жлобство. Це їх вибір, і я за це не маю жодного права їх судити, але просто не потрібно з себе корчити Робін Гуда, котрий забирає книжку у поганого видавництва і дарує її хорошим звичайним людям.

7 890

Re: Тема для розмов.

Згідно якого законодавства?

Згідно ЗУ про авторське право і суміжні права.

7 891

Re: Тема для розмов.

Так це зростання саме за рахунок тих, хто ці книжки купує, а не тих, хто завантажує їх безкоштовно. Як би не було тих, хто ці книжки купує, то й книжок тих не було б. Як думаєте, багато тих, хто завантажило піратські копії книжок "Нашого формату" скинули їм хоч декілька гривень як вдячність за змогу читати українською?

Ви якось по діагоналі моє повідомлення читаєте (хоча ніби читати вмієте). Я ж не кажу, що це не правопорушення — просто, з лінгвістичної точки зору, воно в однаковій мірі є крадіжкою, піратством, шахрайством, фальшивомонетництвом, хабарництвом, спекуляцією, проституцією, здирництвом, пограбуванням, трансмутацією, золотовидобутком, ворожінням та ще безліччю інших віддалених понять. «Інтелектуальна власність» та її незаконне присвоєння — поняття доволі пізнє, а тому слова для нього в мові нема (хіба що «плагіат» — один із різновидів присвоєння інтелектуальної власності, втім, не пов'язаний безпосередньо з розповсюдженням копій). Те, що ми називаємо його то крадіжкою, то піратством, то пограбуванням автора, то ще якоюсь метафорою — практичний наслідок пізньої появи цього поняття.

7 892

Re: Тема для розмов.

Просто багато хто, виправдовує своє піратство тим, що ціна завищена, от я й запитав, як багато таких людей переказали видавництву справедливу по його мірці ціну за використаний продукт.

Дуже часто справа не в ціні, а в труднощах придбання. От надрукувало якесь видавництво тисячу-другу примірників, вони розійшлися по руках, а більшості потенційних читачів книга так і не дісталась. І не дістанеться — бо ніхто її не хоче друкувати ще раз, бо видавництву це чомусь недостатньо вигідно, в автора нема ресурсів надрукувати за власний рахунок, або ще якісь заморочки авторського права (автор помер, видавництво збанкрутіло, авторські права ще з півсотні років належатимуть комусь, хто про це навіть не підозрює, а без них книгу легально не надрукувати ніяк). Єдиний спосіб донести таку книгу до читача — зробити її копію й викласти в загальний доступ. Це можна сказати про переважну більшість видань, надрукованих українською в перші десятиліття Незалежності, коли україномовна література стала дефіцитом. Також це стосується радянських видань, що створювалися в зовсім іншому правовому полі й авторами, більшість з яких нині мертві.

Добре, ви зараз мені тут порадите вишукувати раритети по букіністичних магазинах, читати для себе й нікому не показувати. Але це не буде вирішенням об'єктивно існуючої проблеми: дефіциту української книги.

Подякували: 0xDADA11C7, leofun012

7 893

Re: Тема для розмов.

Те, що ми називаємо його то крадіжкою, то піратством, то пограбуванням автора, то ще якоюсь метафорою — практичний наслідок пізньої появи цього поняття.

Ну якщо проводити аналогії, то ту скоріше незаконне користування, котре супроводжується недоотриманою вигодою. Як на мене, то основна проблема в тому, що електронний контент досить новий і не всі ще звикли до того, що те, що не є фізичним предметом має якусь вартість і за нього потрібно платити.

7 894

Re: Тема для розмов.

Дуже часто справа не в ціні, а в труднощах придбання.

Я ж писав уже про це. Це дійсно єдина причина, яка може бути плюсом піратського контенту, але ми говорили зовсім про інше.

Добре, ви зараз мені тут порадите вишукувати раритети по букіністичних магазинах, читати для себе й нікому не показувати. Але це не буде вирішенням об'єктивно існуючої проблеми: дефіциту української книги.

З чого ви це взяли? Це якраз те виключення, яким можна дійсно виправдати піратство в конкретних випадках, але коли через тиждень після офіційного продажу нової книжки, яку можна купити з будь якої точки світу, вона з'являється у вільному доступі - це зовсім інша річ і саме про це була мова.

Подякували: 0xDADA11C71

7 895

Re: Тема для розмов.

"Неминуча" це майбутній час, а "майже немає" - теперішній. Російські видавництва часто викуповують права на друк російською мовою для багатьох країн, щоб стати монополістом російськомовної книги.

Раніше взагалі видавництво могло купити право на українську і російські мови, а видати книжку лише російською.

Ось і я про це кажу. Російськомовну книгу можна надрукувати більшим тиражем на весь постсовок, і це буде вигідніше, ніж друкувати українською для частини українців — з цього й виходять видавці. Бізнес є бізнес, і якщо над підприємцем-монополістом не стоятиме держава з кийком, він почне робити те, що вигідно не нам, а виключно йому самому (це стосується не лише книгодруку, а взагалі будь-якої галузі, де виникають монополії, тому в більшості галузей з монополіями як явищем намагаються боротись).

Так я не засуджую тих, хто користується піратським контентом, я ж чітко в першому пості написав лише 2 тези - піратство це не круто, а дійсно круто це мати змогу собі дозволити ліцензійну копію.

Мені більше імпонує радянський ідеал, коли читають усі, і читають багато, і це може собі дозволити кожен. Ліцензійна чи неліцензійна копія — питання насправді другорядне. Важливо лише, щоб читач міг читати, а автор отримав гідну винагороду (яка може йти від продажу книг, або з добровільних пожертв, або з держбюджету). Якщо ми хочемо, щоб люди читали багато, то книга має бути максимально дешевою чи доступною безкоштовно (в радянські часи безкоштовний доступ до книг забезпечували бібліотеки, але сучасні технології не менш придатні для цього). І так, «піратство» — це круто в деяких аспектах, бо сам факт існування загальнодоступної книги сприяє розповсюдженню культури читання (що особливо важливо в випадку української мови, культура читання книг на якій устигла занепасти після переходу з планової економіки на ринкову) — власне, підтримання в читача звички читати потрібне й самому видавництву: книгу простіше продати не там, де книга як явище є дефіцитом, а там, де люди не втрачають звички читати, у т.ч., завдяки книжкам, доступним безкоштовно. Вільне розповсюдження книг сприяє цьому, драконівські штрафи за «піратство» ж ведуть нас до ситуації, коли книг нема ні на диску, ні на полиці — бо нема звички їх читати.

той, хто готовий заплатити за книгу, не буде за неї платити, бо вона є у вільному доступі.

Насправді ні. Наприклад, я готовий заплатити за паперову книгу, якщо вже прочитав піратську копію, вона мені сподобалась, і я вирішив її комусь подарувати на день народження.

Подякували: 221VOLT, NaharD, bvn, leofun014

7 896

Re: Тема для розмов.

пан Lace бере ізмором -- пише стільки букафф, що після прочитання уже лінь писати відповідь, навіть у випадку коли категорично не згоден, та ще й помітив у пана протиріччя в одному і тому ж повідомленні  *CRAZY*

7 897

Re: Тема для розмов.

Почнемо з того, що в 90х людям не дуже до книжок було, крім цього тоді було повно російськомовних книг, а на базарчиках навіть були розкладки з прокатом/обміном книг. Тоді ринок російськомовної книги був набагато ширший, тому він з легкістю задавив українські видавництва, я взагалі дивуюсь що деякі видавництва все ж вижили.

Тобто, з одного боку, людям було не до книжок, але, з іншого російськомовних книг було повно (а отже, таки було «до книжок», бо хтось їх тим людям друкував і мав з того вигоду). Об'єктивно, радянська економічна модель, коли автор та видавництво підживлювалися з бюджету, була для української книги сприятливішою, ніж нерегульований ринок, що посилив перевагу російської книги перед українською, призвівши до чергової хвилі культурної русифікації.

7 898

Re: Тема для розмов.

Ось і я про це кажу. Російськомовну книгу можна надрукувати більшим тиражем на весь постсовок, і це буде вигідніше, ніж друкувати українською для частини українців — з цього й виходять видавці.

Ото вам і вестернізовані совки, яких ви прагнете бачити.

Тоді ринок російськомовної книги був набагато ширший, тому він з легкістю задавив українські видавництва, я взагалі дивуюсь що деякі видавництва все ж вижили.

А відповідь проста - велике лайно душть мале лайно за допомогою адміноресурсу, оскільки великого лайна більше, то воно і душити краще може.

Я нещодавно купив книгу старомосковською з креслення 1893 року, по-перше москалі власну культуру ненавидять, тому книжка ще не оцифрована, по-друге інженери дореволюційні мали поняття про сумління та були принаймні схожі на людей, по-третє книга має якісний друк з гравюрами до якого сучасним гіспстерам срать і срать, і дрібні деталі в книжці чітко виказують на те, що інженерів самі видавці не вважали дибілами ображених богом і людьми. Я готую статтю для реплейса про пострадянських інженерів, тому мені потрібна була навчальна інженерна книжка з дореволюційної Московії. Я думав що підручник математики то виключення з правил, але ні - вторинна (це не погано, навіть краще ніж майкрософт і ко) культура РІ ні в яке порівняння не йде з сучасним лайном РФ.

Подякували: 221VOLT1

7 899

Re: Тема для розмов.

Lace написав:

Те, що ми називаємо його то крадіжкою, то піратством, то пограбуванням автора, то ще якоюсь метафорою — практичний наслідок пізньої появи цього поняття.

Ну якщо проводити аналогії, то ту скоріше незаконне користування, котре супроводжується недоотриманою вигодою. Як на мене, то основна проблема в тому, що електронний контент досить новий і не всі ще звикли до того, що те, що не є фізичним предметом має якусь вартість і за нього потрібно платити.

Утім, порушення авторських прав в українській літературі відоме ще з часів Котляревського, книгу якого надрукували без його дозволу, після чого він розмістив того «інтелектуального злодія» в зображеному в «Енеїді» пеклі:

Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорома, без бога бувши
І восьму заповідь забувши
Чужим пустився промишлять

Подякували: 0xDADA11C7, ReAl, varkon3

7 900

Re: Тема для розмов.

Ото вам і вестернізовані совки, яких ви прагнете бачити.

Хто Вам сказав таке? Мені, скоріш, симпатичні націонал-комуністи. Совок насправді був поганий лише в одному: в ньому правили не ми — звідки й усі поневіряння, починаючи з «Розстріляного Відродження» (по факту, сталінського терору проти націонал-комуністичної інтелігенції). І якби те, що закладалося політикою коренізації, потім не почали згортати, ймовірно, ми б мали зовсім інший варіант вестернізації.