Зупинімось на масовому. Масове має бути не маргінальним, а загальнодуступним, необтяжливим, але при цьому постійним. Не проголошуваний «символ віри», а спосіб життя, система цінностей, еталон нормальності. Щоб стати масовою, ідеологія повинна використовувати те, що масовим є вже, а не просто вимагати від кожного перекувати себе в горнилі заради... Заради чого?

Якщо в основі ідеології мова, то рідна мова дає відчуття дому, і національна ідеологія, побудована навколо мови, має спиратися на це, а не силкуватися перекувати її на щось інше. На початку минулого століття це розуміли. Зараз я частіше бачу, як мову експлуатують, підганяючи її під той чи інший ідеал, а тоді щиро ображаються, що цей модифікований її варіант не отримує відгуку в мас і годиться тільки для зовнішньої атрибутики. Як альтернатива пропонується відмовитись від мови як ідеологічно важливої взагалі (ідеї такі надходять не лише від вати, а й від прозахідної публіки, від якої не очікуєш такої зради), чи, частіше, про неї політкоректно забувають згадати. Або ще «мова реальних людей» подається в натуралістичній обниженій формі (що, знову ж, свідома помилка: розмовний суржик реальних людей здебільшого поєднується з досвідом читання й письма літературною мовою, починаючи з книжечок раннього дитинства — «орозмовлення» відсікає частину того, що для людини є рідним, змушує мову протиставляти себе самій собі). Але ні, нам треба максимально задіяти все, що вже є в мові, на чому вона тримається як масове явище.

Очевидно, на рівні проголошуваних декларацій ідеологія має бути лише осмисленням того, що є її суттю, і давати відповідь, що з цим робити далі. Є мова, яка є рідною для кістяка нації, яка цю націю формує — отже, ця мова заслуговує на повагу, їй потрібен життєвий простір, потрібні можливості розвитку (не армії філологів з фрикоідеями її покращення, а розвиток як практичного інструменту в процесі користування ним, обростання новими пластами літератури). Мова повинна давати можливості й переваги (і завдяки наданому їй офіційному статусу, і, що важливіше, як мова сформованого нею середовища, мова суспільної думки, мова інтелектуальної діяльності).

Всепроникність ідеології на прикладі радянських книг: так, там часто були статті-передовиці, ідеологізовані передмови та інша лобова пропоганда, які здебільшого прогортувались при читанні. Ідеологічна складова могла бути в самій книзі — це теж відфільтровувалось розумом. Але ще один компонент: саме́ існування цієї книги, про що б у ній не йшлося, було заслугою державної системи з тією ідеологією — з перекладів античної літератури, технічних довідників, та й просто з хороших книг радянських авторів вибудовувався образ радянської ідеології як просвітницької. І ось ця остання складова навіть дієвіша, ніж концентрована лобова пропаганда в передовицях чи елементи пропаганди по всьому тексту. (Це не привід палити всі радянські книги в рамках декомунізації — це приклад того, як треба будувати пропаганду).

Хунта, організована українськими патріотами — ще не найгірший для України варіант. В ідеалі, диктатор має стовідсотково поділяти мої ідеали. Демократичним шляхом привести його до влади складно (спостерігатиметься масовий замор електорату від нудьги через читання політичного маніфесту), тому лишається тільки хунта.

Якщо знаєте, як прищепити іноземним найманцям щиру українську свідомість та щирий український патріотизм — нема питань, треба наймати таких і озброювати для майбутнього перевороту. Якщо ні — ну дивіться, є пвк вагнер — скільки треба їм заплатити, щоб перекупити на наш бік, і що робити, якщо їх перекуплять назад? З афроафганцями те ж саме.

Clozemaster підказав мені фразу німецькою:

Schlechte Antworten zeigen den Weg zu den guten.

(невірні відповіді вказують шлях до вірних)

тю, це те саме що й дзенське "бур'ян це ок, бо ми його закопуємо і даємо поживу для норм рослин"

Маю підозру, всі програми, які могли б приносити користь кінцевому користувачеві, вже давно написано. Якщо сучасний програміст пише код, і йому за це платять, то, навіть якщо творіння його рук робить щось корисне, його можна замінити чимось старим — питання лише в маркетингу/ліцензуванні/«соромно сидіти під ДОСом» і т.п.

На жаль, це висловлювання має місце через відсутність практичного досвіду.

Щось таке колись сказав керівник підрозділу айті в [організація 1], оскільки він практично не стикався з тим що робив підрозділ, а лише керував (як би це кумедно не звучало). Отже, йому хтось з сейлзів [організація 2] розказав що варто збільшити потужності серверного обладнання (яке вони теж продавали для [організація 1]), бо тоді будь-який користувач міг би собі, цитую, "скачати все з бази даних і дивитися в екселі".

Цей менеджер любив побалакати і прийшов з цією балачкою до мене, з такою думкою - ну ось, збільшимо серверні потужності і програмісти стануть непотрібні. Я йому - ну спробуйте викачати хоча б таблицю_А (одна з гігантських) і відкрити в екселі. Він такий - ну ясно що зараз не зможемо, але ж коли збільшимо потужності, тоді буде все гаразд!

Ну тут ремарка - на сервері також можна хостити віртуальні машини, тож якщо клієнтська машина занадто слабка, тоді можна дати користувачу доступ до швидкої віртуалки. Наче все гаразд.

Але! Я йому кажу - ну підіть до користувача_Х і запитайте в деталях, що саме я для нього нещодавно робив. Керівник сходив і більше балачок на цю тему не піднімав (піднімав на інші теми). Бо отримати простирадло даних в екселі - це далеко не все, навіть якщо це простирадло відкриється, бо це лише сирі дані які потрібно далі якось обробити - саме в той спосіб, який потрібно для виконання конкретних задач цього підрозділу.

Це не так. Нам ще творити і творити.

А деякі користувачі готові платити навіть за ті програми, які не приносять користі користувачу (це про забавки). В деяких випадках навіть готові платити за програми, які шкодять користувачу (це про тупі забавки).

Якби це було так, ми би зараз в полях зерно збирали і землю копали, а не за компютерами по клавіатурі клацали.
Заміна інструментів на більш ефективні це природний процес. Не кожний новий інструмент є ефективніший за старий, але іноді таки трапляються нові і ефективніші.

Не лише в маркетингу, і часто в супереч маркетингу. Маркетинг - це вміння продати продукт тому, хто сам не купив би цей продукт.

Додам, не кожна ефективність виправдана (напр., трактор з покращеною аеродинамікою — приклад покращення, що не дає ефекту в реальних умовах).
Потім, заміна менш ефективного інструменту більш ефективним і заміна старого інструменту новим — не одне й те ж. Об'єктивним приводом для заміни може бути навіть не неефективність старого інструменту, а поява несумісностей з ним у новому середовищі — тобто, недолік не старого інструменту, а нового середовища.

Чому ж, попит необов'язково свідчить про об'єктивну корисність товару чи послуги — це може бути й щось назразок попиту на тюльпани в Голландії, що підживлював сам себе. Або попиту на наркотики, «корисність» використання яких (особливо немедичного) загальновідома.

Чому ні? Було б непогано жити в ідеальному світі, де софт для старих ОС зберігає функціональність. Просто епоха ДОС до нас ближча — більше програм збереглося з тих часів в актуальному стані.

Скоріш, спроба провести межу між поняттями «нове» і «прогресивне». Якщо «печерні» рішення в певних випадках дають кращий результат, ніж «сучасні цивілізовані», то чом би й справді не зробити такі застарілі технології актуальними?