Десь 3 місяці, кожного дня витрачав ~30хв на вивчення японських іерогліфів (кадзі), але тільки що вирішив припинити. Вивчав за тупою схемою - мені показується кандзі, або декілька кандзі, що разом мають якесь значення, і пояснюється, як воно читається, і що означає, а потім мені знову то показується, і я маю згадати, що то таке, і як читається.
Тобто, використовувалась лише пам'ять на образи, без розуміння, як написати певний символ. І якщо запитати мене зараз, як написати - я (watashi), то я не знатиму, але якщо побачу десь 私, то відразу зрозумію, що це воно. Але з складнішими кандзями все погано.
Ще помітив, що для мене це стало чимось штибу роботи. От я прокидаюсь, їм там щось, і розумію, що сьогодні мені треба буде сісти і 30хв займатись ось цим от, і це відчуття висить наді мною весь день, і мені не хочеться то робити, і то не є весело, чи цікаво, але був собі таке завдання поставив - кожного дня сидіти по 30хв.
А оце подумав - а ну його в сраку, краще я вже придбаю якийсь курс на юдемі, і буду вчити японську правильно, де мені викладач з багатьма роками досвіду буде розжовувати все, розповідати, звідки та кандзя взялась, яка послідовність рисочок в ній, якими способами її можна прочитати (бо одна й та сама кандзя може читатися по-різному), і все таке.