Tarpan87 написав:P.Y. написав: Щоб працювала ідеологічна обробка через культурно-інформаційну сферу, треба
...щоби був масовий рух, що складається з людей, які цієї ідеології дотримувалися не лише у зовнішніх атрибутах, а справді цікавилися і жили нею. Ви можете зауважити, що існує... втім, спробуйте. Я щиро хочу помилятися та упускати щось з виду.
Зупинімось на масовому. Масове має бути не маргінальним, а загальнодуступним, необтяжливим, але при цьому постійним. Не проголошуваний «символ віри», а спосіб життя, система цінностей, еталон нормальності. Щоб стати масовою, ідеологія повинна використовувати те, що масовим є вже, а не просто вимагати від кожного перекувати себе в горнилі заради... Заради чого?
Якщо в основі ідеології мова, то рідна мова дає відчуття дому, і національна ідеологія, побудована навколо мови, має спиратися на це, а не силкуватися перекувати її на щось інше. На початку минулого століття це розуміли. Зараз я частіше бачу, як мову експлуатують, підганяючи її під той чи інший ідеал, а тоді щиро ображаються, що цей модифікований її варіант не отримує відгуку в мас і годиться тільки для зовнішньої атрибутики. Як альтернатива пропонується відмовитись від мови як ідеологічно важливої взагалі (ідеї такі надходять не лише від вати, а й від прозахідної публіки, від якої не очікуєш такої зради), чи, частіше, про неї політкоректно забувають згадати. Або ще «мова реальних людей» подається в натуралістичній обниженій формі (що, знову ж, свідома помилка: розмовний суржик реальних людей здебільшого поєднується з досвідом читання й письма літературною мовою, починаючи з книжечок раннього дитинства — «орозмовлення» відсікає частину того, що для людини є рідним, змушує мову протиставляти себе самій собі). Але ні, нам треба максимально задіяти все, що вже є в мові, на чому вона тримається як масове явище.
Очевидно, на рівні проголошуваних декларацій ідеологія має бути лише осмисленням того, що є її суттю, і давати відповідь, що з цим робити далі. Є мова, яка є рідною для кістяка нації, яка цю націю формує — отже, ця мова заслуговує на повагу, їй потрібен життєвий простір, потрібні можливості розвитку (не армії філологів з фрикоідеями її покращення, а розвиток як практичного інструменту в процесі користування ним, обростання новими пластами літератури). Мова повинна давати можливості й переваги (і завдяки наданому їй офіційному статусу, і, що важливіше, як мова сформованого нею середовища, мова суспільної думки, мова інтелектуальної діяльності).
Всепроникність ідеології на прикладі радянських книг: так, там часто були статті-передовиці, ідеологізовані передмови та інша лобова пропоганда, які здебільшого прогортувались при читанні. Ідеологічна складова могла бути в самій книзі — це теж відфільтровувалось розумом. Але ще один компонент: саме́ існування цієї книги, про що б у ній не йшлося, було заслугою державної системи з тією ідеологією — з перекладів античної літератури, технічних довідників, та й просто з хороших книг радянських авторів вибудовувався образ радянської ідеології як просвітницької. І ось ця остання складова навіть дієвіша, ніж концентрована лобова пропаганда в передовицях чи елементи пропаганди по всьому тексту. (Це не привід палити всі радянські книги в рамках декомунізації — це приклад того, як треба будувати пропаганду).
