кілька тижнів через день оце займаюсь, і починаю з присідань - три підходи по 50, з відпочинком 1хв між підходами. І весь цей час я присідав нормально, срака опускалась нижче колін, і з часом мені то стало легше робити.
Сьогодні спробував присідати, як кажуть гамериканці, ass to grass. Тобто, геть до самого низу. І мушу сказати, що це значно важче. В мене почали боліти м'язи ніг вже після першого підходу. Зрештою, я зробив лише два, бо третій вже шось бачу, не потягну.
Загуглив про то, і кажуть, що присідати таким чином краще, ніж лише до певної межі, тому що це ширший діапазон руху, а до певної межі присідати є сенс хіба що спортсменам, бо в їхньому спорті присідання зараховується, якщо вони опускають сраку до тієї певної межі, і їм не обов'язково присідати до самого низу.
Оце думаю, що спорт таки може далеко не завжди означає націленість на здоров'я та фізичний розвиток тіла, бо якшо правила кажуть одне, а медицина інше, то спортсмени можуть йти проти медицини, аби лише перемогти. Мабуть, це більше як робота для них.